Індекс віз для цифрових кочівників Immigrant Invest 2026 року

Іспанія очолює рейтинг завдяки якості життя та візі, яка надається на строк до 5 років із перспективою набуття посвідки на постійне проживання, а також «Закону Бекхема» зі ставкою податку 0 % на іноземний дохід і фіксованою ставкою 24 % на місцеві доходи на строк до 6 років[3].

Португалія посідає 3-тє місце: її візу D8 можна продовжувати на строк до 5 років, і вона може привести до отримання посвідки на постійне проживання; при цьому заявникам необхідно мати близько 3680 € на місяць, що у чотири рази перевищує мінімальну заробітну плату на 2026 рік.

«Біла картка» Угорщини (White Card) вирізняється низькою повсякденною вартістю життя в Угорщині та вимогою щодо доходу на рівні 3000 € на місяць. Картка діє 1 рік, може бути продовжена один раз, дозволяє подорожувати країнами Шенгенської зони та не обкладається місцевим податком у разі перебування в країні менше ніж 183 дні.

Італія пропонує візу на 12 місяців із можливістю продовження для «висококваліфікованих» заявників із доходом від 32 400 € на рік, із можливістю отримання посвідки на постійне проживання після 5 років безперервного проживання.

Мальта надає дозвіл на проживання для цифрових кочівників на 1 рік із можливістю продовження загалом до 4 років; він не веде до отримання посвідки на постійне проживання, однак фіксована ставка податку 10 % на дохід від місцевих джерел та 12-місячні податкові канікули роблять цей варіант привабливішим, незважаючи на вищі витрати.

Загалом ринок ділиться на варіанти з низьким оподаткуванням і простим в’їздом та європейські візи, перевагами яких є стиль життя та чіткіші шляхи до отримання права на проживання. Наші висновки ґрунтуються на офіційних державних джерелах, законодавчих актах і актуальних експертних звітах за 2024–2025 роки для забезпечення точності.

Індекс віз для цифрових кочівників за 2026 рік (Digital Nomad Visa Index 2026) — це чіткий і практичний рейтинг країн для людей, які працюють онлайн і прагнуть жити за кордоном за спеціальними візами або дозволами для цифрових кочівників.

Індекс запозичує базову логіку довгострокових орієнтирів у сфері інвестиційної міграції, таких як CBI Index для програм громадянства за інвестиції, і порівнює країни за вимірюваними показниками, як-от вартість життя, податки, юридичні норми та повсякденна якість життя.

Мета

Ми прагнули відкинути маркетингові гасла та надати об’єктивні порівнянні факти, щоб читачі могли побачити, які країни відповідають їхнім пріоритетам: нижча вартість життя, справедливий податковий режим чи реальний шлях до довгострокового проживання.

Охоплення

До індексу включено кожну країну, у якій у IV кварталі 2025 року діяла віза для цифрових кочівників, — це понад 50 віз у Європі, Америці, Азії, на Близькому Сході та в Африці. До рейтингу також увійшли нові програми, запроваджені 2024 року, наприклад італійська віза Lavoratore da Remoto.

Стандартні візи, не призначені для віддалених працівників (туристичні візи або загальні дозволи для фрилансерів), не враховувалися, за винятком випадків, коли на практиці вони працюють як візи для кочівників. Кожна країна представлена один раз, навіть якщо вона пропонує кілька маршрутів.

Як проводилося дослідження

1. Рейтинг. Ми ранжуємо найкращі напрямки у 2026 році, об’єднуючи оцінки за факторами, які дійсно важливі для віддалених працівників.

2. Порівняння. Далі ми простими словами описуємо сильні сторони та компроміси кожної країни, приділяючи особливу увагу п’яти стабільно сильним прикладам — Угорщині, Португалії, Іспанії, Італії та Мальті, — щоб продемонструвати широкий спектр доступних переваг.

3. Аналіз. Потім ми роз’яснюємо правила: пороги доходу, дозволені види діяльності, строк дії візи, процедуру продовження та наявність шляху до набуття права на проживання.

4. Фіналізація. Ми представляємо результати у вигляді наочної графіки — гістограм для загальних балів, радіальних діаграм для окремих показників та простих графіків для ключових характеристик, як-от максимальний строк перебування та податкові ставки, що дозволяє легко оцінити порівняння з першого погляду.

Важливо підкреслити, що навіть країни, які посіли нижчі місця (поза межами перших 15), можуть бути привабливими для певних кочівників з окремих причин. Наприклад, Таїланд пропонує 10-річну візу LTR, орієнтовану на заможних віддалених працівників, а Індонезія оголосила про плани щодо довгострокової візи «Другий дім» (Second Home Visa).

Однак такі візи, як у Таїланді, часто орієнтовані на вузькі категорії — заможних осіб або пенсіонерів, і тому отримали нижчі бали в нашому загальному індексі, орієнтованому на середньостатистичних віддалених фахівців. Індекс заохочує баланс доступності та переваг: щоб отримати високий бал, країна повинна демонструвати хороші показники за всіма напрямами. 

У наступних розділах ми детальніше розглянемо, завдяки чому провідні країни здобули свої бали, порівняємо регіональні тенденції та надамо правовий контекст для кожної програми.

Індекс віз цифрового кочівника від Immigrant Invest використовує найнадійніші дані, доступні станом на 2025 рік, зібрані з офіційних державних джерел, опублікованих законів та останніх експертних звітів. Індекс датований 2026 роком, однак його аналітична база — це найкраща перевірена інформація за 2025 рік. 

Країни оцінюються за порівнюваними категоріями — податкова політика, строк дії візи та шлях до проживання, вимоги до доходу та фінансів, якість життя та інфраструктура, витрати на візу та проживання, простота подання заяви, а також правове й бюрократичне середовище. До кожної категорії застосовуються прозорі коефіцієнти, а отримані бали нормалізуються для забезпечення справедливого порівняння.

Дослідницький підхід і джерела даних

Для забезпечення точності та достовірності цей індекс спирається насамперед на офіційні джерела та найновіші доступні дані — від 2024 року й пізніше. 

Щодо кожної країни ми збирали інформацію з урядових вебсайтів, офіційних вісників та нормативних актів про візи (або їхні аналоги) для цифрових кочівників, включаючи законодавчі критерії відповідності вимогам, податкові правила та права на проживання.

Наприклад, вимоги до візи в Іспанії були верифіковані за допомогою публікацій урядових органів Іспанії та тексту Закону про стартапи 2022 року, яким було створено цю візу[13]. 

Аналогічно, деталі щодо «Білої картки» Угорщини були підтверджені через Угорське національне генеральне управління поліції у справах іноземців[11], а положення декрету Італії 2024 року — за офіційними повідомленнями[7]. 

За можливості законодавчі тексти та урядові оголошення використовувалися для вилучення кількісних показників, як-от мінімальна сума доходу, візові збори, податкові ставки, дозволений строк перебування.

Окрім офіційних баз даних, ми зверталися до авторитетних агрегаторів та аналітичних досліджень (наприклад, Digital Nomad Index 2025 від VisaGuide.World, звітів компаній у сфері глобальної мобільності та форумів експат-спільнот), щоб зібрати порівняльні дані щодо індексів вартості життя, швидкості інтернету та реальних строків розгляду заяв[2].

Вторинні джерела використовувалися лише тоді, коли вони посилалися на актуальні дані за 2024–2025 роки або коли офіційні дані були недоступні (наприклад, світові рейтинги вартості життя чи відгуки користувачів про процес продовження документів).

Ми віддавали пріоритет актуальності даних: будь-які відомості до 2024 року перевірялися на предмет оновлень або виключалися, якщо більше не застосовувалися. Такий підхід гарантує, що індекс відображає найактуальніший стан справ на 2025 рік. Усі джерела даних перевірялися за кількома орієнтирами для забезпечення узгодженості.

Категорії оцінювання

За зразком визнаних індексів у сфері інвестиційної міграції ми виділили 7 ключових категорій для оцінювання програм віз для цифрових кочівників у кожній країні[12].

Ці категорії охоплюють як практичні аспекти візи (витрати, податки, простота отримання), так і стратегічні переваги (якість життя, перспективи набуття права на проживання). Кожна категорія оцінюється за стандартизованою шкалою від 0 до 10 (де 10 — найсприятливіший результат) на основі кількісних орієнтирів або якісної оцінки.

Категорія 1. Податкова політика та пільги

Ця критично важлива категорія оцінює, як іноземний дохід кочівника оподатковується на місцевому рівні, включаючи спеціальні податкові пільги або звільнення, що пропонуються власникам віз. 

Ми враховуємо, чи стягує країна місцевий податок на доходи з заробітку віддалених працівників, і якщо так, чи передбачені податкові послаблення (наприклад, знижені фіксовані ставки, початкові податкові канікули або звільнення від оподаткування іноземного доходу).

Вага: 20%.
Приклад: Юрисдикції з нульовим оподаткуванням (як-от ОАЕ чи Багамські Острови) або країни з чіткими звільненнями отримують максимальні 10 балів[2]. 

Іспанія отримує високий бал завдяки «Закону Бекхема», згідно з яким віддалені працівники, працевлаштовані в іноземних компаніях, можуть сплачувати фіксовані 24% із заробітної плати та 0% податку на іноземний дохід на строк до 5 років[4]. 

Мальта також покращила свій бал у 2025 році після запровадження фіксованого податку 10% для власників віз цифрового кочівника з однорічними податковими канікулами. 

З іншого боку, країни, які негайно оподатковують світовий дохід за стандартними ставками без пільг, отримують нижчі бали. Зведена таблиця (рис. 2) містить інформацію про податковий режим для кочівників у кожній країні. Для забезпечення точності цих даних ми спиралися на офіційні податкові кодекси та урядові релізи.

Категорія 2. Строк дії візи та шлях до постійного проживання

У цій категорії аналізується строк перебування, що надається візою, можливість її продовження та те, чи зараховується час перебування за візою до строку, необхідного для отримання посвідки на постійне проживання або громадянства. 

Дриваліший початковий строк дії та простіші процедури продовження дають вищі бали, як і чіткі шляхи до переходу в довгостроковий статус. 

Вага: 20%. 
Приклад: Португалія та Іспанія демонструють найкращі результати: дозвіл на проживання для кочівників у Португалії можна продовжувати до 5 років, після чого виникає право на постійне проживання; віза Іспанії веде до отримання 3-річної посвідки на проживання, яку можна продовжити до 5 років, після чого можна подавати заяву на ПМЖ. Ці особливості забезпечують найвищі оцінки. 

Мальта, навпаки, дозволяє сукупне перебування до 4 років, але чітко вказує, що цей строк не зараховується до постійного проживання, що знижує її бал, попри можливість багаторазового продовження. 

Деякі країни (наприклад, ОАЕ) дозволяють продовження, але не мають передбачуваного шляху до ПМЖ, що є компромісом для кочівників, які планують оселитися надовго. 

Ми також враховуємо, чи можна включити до заяви членів сім’ї та чи зараховується строк їхнього перебування до строку для отримання права на проживання — Іспанія та Італія дозволяють спільне проживання сім’ї, а Іспанія дає змогу чоловікові/дружині працювати місцево за сімейним дозволом.

Категорія 3. Вимоги до доходу та фінансового стану

У цій категорії оцінюється мінімальний поріг доходу або заощаджень, який повинні підтвердити заявники, а також правила підтвердження наявності коштів протягом усього строку перебування. 

Нижча вимога забезпечує вищий бал за доступність. Для контексту ми порівнюємо вимоги з місцевим рівнем заробітної плати: наприклад, вимога щодо доходу в розмірі 4 мінімальних заробітних плат (як у Португалії — 3480 € на місяць) є помірно суворою, тоді як вимога на рівні однієї мінімальної зарплати вважалася б дуже м’якою. 

Вага: 15%. 
Приклад: Іспанія вимагає близько 2762 € на місяць (200% від мінімальної заробітної плати), що є відносно доступним показником, тому Іспанія отримує високий бал[13]. Навалом, запропонована Ісландією віза (яка не увійшла до топ-10) мала надзвичайно високу вимогу — понад 7000 $ на місяць, що дало б низький бал. Цей критерій наочно проілюстровано на порівняльному графіку необхідного щомісячного доходу та місцевого медіанного доходу.

Ця категорія також ілюструється часовою шкалою для провідних віз, де показано початковий строк дії візи, загальну можливу кількість років у статусі кочівника та можливість претендувати на ПМЖ чи громадянство.

Категорія 4. Якість життя та інфраструктура

Визнаючи, що привабливість візи залежить і від середовища в країні, ця категорія містить індекс рівня життя, релевантного для цифрових кочівників. Фактори охоплюють швидкість та надійність інтернету, якість медичного обслуговування, особисту безпеку, рівень володіння англійською мовою, а також наявність спільноти цифрових кочівників і коворкінг-інфраструктури. 

Хоча ці показники є більш якісними, ми виставляємо бали на основі світових індексів (наприклад, середня швидкість широкосмугового інтернету, де вища швидкість означає кращий бал; індекс охорони здоров’я Світового банку або Numbeo; Глобальний індекс peace/безпеки).

Вага: 15%.
Приклад: Іспанія та Португалія отримують дуже високі бали завдяки швидкісному інтернету. В Іспанії середня швидкість становить ~80 Мбіт/с[2], медичне обслуговування перебуває на високому рівні; обидві країни посідають провідні місця в рейтингах систем охорони здоров’я[2] та мають активні експат-спільноти. Таїланд (який не увійшов до нашого загального топ-10 через обмежений шлях до проживання) мав би високий бал за якість життя завдяки доступності та спільноті, але Європа загалом лідирує за інфраструктурою. 

Ми також враховуємо, наскільки місцева культура є дружньою до віддаленої роботи (наприклад, наявність коворкінгів і кав’ярень із Wi-Fi). Цю категорію проілюстровано пелюстковою діаграмою для п’яти провідних країн, де порівнюються субіндекси інтернету, охорони здоров’я, безпеки та розміру експат-спільноти.

Категорія 5. Витрати на візу та проживання

Ця категорія поєднує фінансові витрати на отримання й підтримку візи з місцевою вартістю життя. Вона включає державні візові збори, обов’язкові мінімальні кошти чи інвестиції, а також індекс витрат на проживання (оренда житла, продукти харчування тощо) у популярних хабах цифрових кочівників відповідної країни. 

Вага: 10% від загального балу. 
Обґрунтування: Доступність є першочерговим питанням для віддалених працівників; нижчі витрати можуть бути потужним чинником привабливості. Приклад: Країни на кшталт Угорщини та Португалії отримують тут високі бали завдяки помірним візовим зборам і нижчій за середню вартості життя[5][6], тоді як дорогі країни з високою орендною платою отримують нижчі бали, незважаючи на інші переваги. 

Як базовий орієнтир для оцінювання витрат на проживання ми використовуємо Індекс вартості життя Numbeo за 2025 рік, нормалізований до 10 для країни з найнижчими витратами в нашому списку. Збори за подання заяви на візу та будь-які обов’язкові вимоги щодо страхування чи депозиту також ураховуються.

Категорія 6. Простота подання заяви та розгляд

У цій категорії оцінюється бюрократична складність отримання візи: необхідний пакет документів, швидкість розгляду заяви та загальна зручність процесу для користувача. 

Менша кількість перешкод (просте онлайн-подання, швидке схвалення заяви, відсутність обтяжливих вимог щодо легалізації документів) забезпечує вищий бал.

Вага: 10%.
Приклад: Естонія стала піонером у запровадженні простої електронної заяви на візу цифрового кочівника й зазвичай розглядає заяви протягом 30 днів, що забезпечує їй високий бал за простоту. Італія, навпаки, вимагає великого пакета документів (наприклад, диплом про вищу освіту або підтвердження високої кваліфікації, довідки про відсутність судимості) і розпочала розгляд заяв лише у 2024 році, причому консульський розгляд триває до 90+ днів; тому бал Італії тут помірний. 

Ми зібрали дані з офіційних візових інструкцій (списки документів та очікувані строки) і відгуків експатів щодо строків обробки. У додатку до звіту наведено блок-схему, яка ілюструє етапи подання заяви для кількох репрезентативних країн — від первинного звернення до підсумкової видачі посвідки на проживання.

Категорія 7. Правове та бюрократичне середовище

Ця категорія відображає стабільність і чіткість правової бази візи, включаючи будь-які суттєві обмеження. Вона охоплює питання про те, чи підкріплена віза надійним законодавством (а не лише тимчасовими інструкціями), послідовність правил або частоту їхніх змін, а також додаткові юридичні переваги чи недоліки (наприклад, вимоги щодо сплати внесків до місцевої системи соціального страхування або обмеження на місцеву підприємницьку діяльність). 

Також аналізується те, як віза вписується в ширшу імміграційну систему країни — наприклад, чи звільнені власники віз кочівників від квот або перевірок ринку праці, і чи має країна двосторонні угоди, які впливають на візу (як-от угоди про соціальне забезпечення). 

Вага: 10%. 
Приклад: Об’єднані Арабські Емірати отримують хороші бали, оскільки мають чітку, кодифіковану програму Remote Work Visa та дуже сприятливе для бізнесу середовище, хоча відсутність довгострокового статусу знижує привабливість. 

Греція пропонує 50% зниження податку на дохід протягом 7 років для віддалених працівників, які стають податковими резидентами, що свідчить про підтримку з боку держави, але на початковому етапі мала певні бюрократичні затримки під час реалізації, що вплинуло на її бал. 

Ми поставили високі оцінки країнам, які гармонійно інтегрували свої візи для кочівників в імміграційне законодавство (наприклад, віза Італії була вписана в її імміграційний кодекс із конкретними критеріями високої кваліфікації, що свідчить про продуману правову базу). 

І навпаки, країни, де правила є розмитими або постійно змінюються, втрачають бали. Оцінювання в цій категорії спиралося на юридичний аналіз.

Нарешті, щоб отримати підсумковий бал цифрового кочівника (Digital Nomad Score), ми об’єднали зважені бали за категоріями для кожної країни. 

Потім підсумковий сирий бал нормалізувався до шкали від 1 до 5 для простоти сприйняття за допомогою нормалізації min-max, де топова країна отримувала 5 балів, а базова мінімальна оцінка (якщо країна відповідала лише базовим критеріям) становила 1 бал. На практиці найвищий бал склав 5,0, а найнижчий серед включених програм — 2,5, що свідчить про те, що навіть країни з нижчим рейтингом усе ще задовольняють базові потреби цифрових кочівників.

Формула нормалізації: Digital Nomad Score = 1 + 4 * ((Сирий бал — Мін. сирий) / (Макс. сирий — Мін. сирий)). Це забезпечує зручний 5-бальний рейтинг для кожної країни в індексі, який ми представляємо разом із процентильним балом (0–100%) у детальній таблиці рейтингу.

Ми зосередилися на п’яти країнах — Іспанії, Португалії, Угорщині, Мальті та Німеччині, які впродовж усього звіту згадуються як ключові гравці. Кожна з них демонструє окремий кейс того, як перетинаються візова політика, економічна стратегія та культура цифрових кочівників.

Іспанія: універсальна гавань для віддаленої роботи

Дозвіл Visado para teletrabajo internacional, створений Законом про стартапи в грудні 2022 року, надає віддаленим працівникам із країн, що не входять до ЄС, легальний спосіб жити в Іспанії. Завдяки цьому Іспанія швидко стала одним із найпопулярніших напрямків для цифрових кочівників у Європі.

Ключові особливості. Заявникам необхідний трудовий договір або контракти з іноземними клієнтами поза межами Іспанії, а також диплом про вищу освіту або 3 роки професійного досвіду[13]. 

Поріг доходу встановлено на рівні 200% від мінімальної заробітної плати в Іспанії, що у 2025 році становить близько 2762 € на місяць[31], а це нижче за показники багатьох інших країн (наприклад, Португалії з її 3680 € або Хорватії з 2250 €). 

Початкова віза видається на 1 рік. Іспанія також дозволяє подавати заяву безпосередньо з території країни й отримувати 3-річну посвідку на проживання[14]. Надалі можливе продовження ще на 2 роки — загалом до 5 років, після чого відкривається шлях до довгострокового проживання (ПМЖ)[9].

Правила щодо роботи та сім’ї. До 20% доходу може надходити з іспанських джерел[13], тобто дозволено обмежену місцеву зайнятість. 

Можливе возз’єднання сім’ї: члени сім’ї отримують картки резидентів, а чоловік або дружина може працювати в Іспанії без отримання окремого дозволу[7].

Податкові та юридичні аспекти. Головною перевагою є «Закон Бекхема». Кваліфіковані наймані працівники іноземних компаній (але не фрилансери) можуть обрати статус оподаткування нерезидентів: іноземний дохід звільняється від податку, а дохід, отриманий в Іспанії (до 600 000 €), оподатковується за фіксованою ставкою 24%[4]. 

Для багатьох це означає відсутність іспанського податку на їхню віддалену роботу, поки вони виконують податкові зобов’язання у своїй країні. Цей режим діє 5 років, що збігається зі строком дії візового статусу. Іспанія гармонізувала імміграційні та податкові правила для залучення віддалених працівників[4]. 

Зверніть увагу, що фрилансери не можуть використовувати режим Бекхема й підпадають під стандартні податкові правила, тому деякі особи змінюють статус на найманого працівника, щоб відповідати вимогам[4]. 

Соціальне страхування також має значення: за відсутності двосторонньої угоди та сертифіката з вашої системи соціального страхування вам може знадобитися сплачувати внески в Іспанії, хоча закон дозволяє залишатися в системі своєї країни або приєднатися до іспанської[13].

Чому Іспанія лідирує. Іспанія поєднує якість життя (клімат, культура, інфраструктура великих міст) із лояльними правилами. Фактично країна пропонує: живіть тут, працюйте на іноземного роботодавця, ми не обкладатимемо вас надмірними податками, і у вас буде шлях до збереження статусу. 

Іспанія очолює наш рейтинг. Початкові дані свідчать про високий інтерес на середину 2024 року, особливо з боку громадян США, Великої Британії та країн Латинської Америки. 

Оформлення документів в Іспанії може бути тривалим, але уряд створив спеціальний орган UGE (Unidad de Grandes Empresas) для розгляду таких справ[14], і юристи повідомляють про стандартні строки розгляду близько 1–2 місяців. Якщо процес залишатиметься налагодженим, Іспанія збереже статус магніту для цифрових кочівників.

Португалія: сонячне узбережжя та шлях від проживання до громадянства

У жовтні 2022 року Португалія запровадила спеціальну візу для цифрових кочівників, відому як D8, паралельно з довготривалим маршрутом D7 для осіб із пасивним доходом. 

Передбачено два напрями: віза для тимчасового перебування на строк до 1 року та віза для проживання, яка надає 2-річну посвідку на проживання з можливістю продовження ще на 3 роки[5]. 

Обидва шляхи вимагають підтвердження віддаленої роботи та доходу в розмірі щонайменше чотирьох мінімальних заробітних плат у Португалії: це становило 3480 € на місяць у 2025 році й зростає до 3680 € на місяць у 2026 році разом із підвищенням мінімальної зарплати[5]. 

Заявники також надають підтвердження доходу за останні 3 місяці та підтвердження проживання на 1 рік (наприклад, договір оренди)[15].

Ключові особливості. Вимоги зрозумілі — підтвердження віддаленої зайнятості або фриланс-діяльності та відповідність порогу доходу, без офіційних вимог щодо диплома чи досвіду. 

Стандартний розгляд триває близько 8–12 тижнів[5], а заяви подаються в консульстві Португалії (або в окремих випадках безпосередньо в Португалії, якщо особа перебуває там легально). У разі схвалення заявники отримують посвідку на проживання, яка дозволяє подорожувати Шенгенською зоною, а також доступне возз’єднання сім’ї. 

Посвідка на проживання за візовим маршрутом зазвичай діє 2 роки, після чого може бути продовжена ще на 3 роки, що відповідає 5-річному рубежу для подання заяви на постійне проживання[6]. Набуття громадянства шляхом натуралізації загалом можливе після 10 років легального проживання з дати видачі першої посвідки на проживання (або через 7 років для громадян ЄС і країн з офіційною португальською мовою).

Податки та комплаєнс. Португалія закрила режим пільгового оподаткування Non-Habitual Resident (NHR) і замінила його вужчою системою IFICI, націленою на конкретні види діяльності та профілі. Нові правила є більш точковими й не діють як універсальна пільга. 

Власники візи кочівника інтегруються в систему шляхом отримання португальського податкового номера (NIF) та відкриття рахунку в місцевому банку[15], а оновлення 2025 року вимагає також надання португальського номера соціального страхування під час процедури[5].

Чому Португалія лідирує. Португалія поєднує чітку візову структуру з високою щоденною привабливістю — м’яким кліматом, узбережжям, сформованими хабами кочівників у Лісабоні, Порту й Альгарве та широким поширенням англійської мови в містах. 

Регіональна політика також заохочує розселення за межами великих міст, де вартість життя нижча. Португалія отримує високі бали за багатьма категоріями, навіть якщо зростаючий попит іноді спричиняє затримки в оформленні документів.

Угорщина: бюджетний варіант для кочівників у Європі з шенгенським бонусом

«Біла картка» (White Card), запроваджена наприкінці 2021 року, є посвідкою на проживання для цифрових кочівників (юридично — «громадян третіх країн, які здійснюють віддалену роботу з Угорщини»). Вона стала популярним вибором серед кочівників із країн, що не входять до ЄС, які шукають простий варіант для проживання в Європі. Угорщина отримує високі бали за доступність і простоту.

Ключові особливості. «Біла картка» видається на один рік і може бути продовжена один раз, максимум до 2 років.

Вимоги прості: ви працюєте на роботодавця поза межами Угорщини або володієте іноземною компанією та не можете працювати на угорську компанію чи володіти її часткою. Вимога щодо доходу становить 3000 € на місяць, що є помірним показником порівняно з іншими країнами.

Заявники надають підтвердження доходу, проживання та медичного страхування; вимог щодо диплома чи досвіду немає. 

Подати заяву можна в консульстві Угорщини або в’їхати без візи й подати документи через онлайн-систему Enter Hungary; розгляд зазвичай триває близько 30 днів за умови повного пакета документів.

Власник «Білої картки» отримує право на проживання в Угорщині й може подорожувати Шенгенською зоною до 90 днів у будь-який 180-денний період. Це робить Будапешт зручною базою для поїздок Європою без додаткових віз.

Податки та витрати. Фіксований податок на доходи фізичних осіб в Угорщині становить 15%, що є одним із найнижчих показників у Європі. Багато кочівників легально уникають сплати податків в Угорщині, перебуваючи в країні менше ніж 183 дні на рік і не стаючи її податковими резидентами.

Якщо ви перебуваєте понад 183 дні, ваш світовий дохід загалом оподатковується за ставкою 15% з урахуванням угод про уникнення подвійного оподаткування. 

Щоденні витрати є важливою перевагою: Будапешт у середньому на 50–60% дешевший за західноєвропейські столиці[6].

Обмеження та перспективи. Час перебування за «Білою карткою» не зараховується до 5 років, необхідних для отримання посвідки на постійне проживання, якщо ви пізніше не зміните статус. Оскільки строк дії дозволу обмежений 2 роками, тим, хто планує залишитися надовго, потрібно буде перейти на іншу підставу (робота, сім’я, бізнес). Ця особливість зумовлює помірний бал Угорщини за показником «шлях до ПМЖ», але віза є відмінним варіантом для короткого та простого перебування в Європі.

Чому Угорщина лідирує. Перевагами є простота, ціна та розташування. Вимоги чітко розписані на офіційних сайтах із корисними розділами FAQ[11], онлайн-портал працює англійською мовою, і багато заявників обходяться без допомоги юристів.

Будапешт пропонує активне середовище для експатів, якісний громадський транспорт, належний уровень медицини та центральне розташування в Європі. Англійська мова поширена в столиці, проте менше за її межами.

Дехто звертає увагу на консервативну політику Угорщини та періодичну напруженість у відносинах з ЄС, що, втім, безпосередньо не вплинуло на програму «Біла картка». У 2025 році з’явилися нові правила для іноземних працівників загалом[16], але «Біла картка» залишається доступною.

Для віддалених працівників, які отримують дохід у USD або EUR, поріг у 3000 € залишає двері відкритими для широкого кола фахівців, навіть якщо постійне переїзду не є їхньою метою.

Мальта: життя кочівника у Середземномор’ї з податковими бонусами

Дозвіл Nomad Residence Permit, запущений у середині 2021 року, дозволяє громадянам країн, що не входять до ЄС, жити на Мальті, працюючи віддалено. Це 1-річна посвідка на проживання, яка може бути продовжена на розсуд уповноваженого органу загалом до 4 років.

Мальта вирізняється англомовним середовищем, розвиненими послугами для експатів та чіткими правилами.

Ключові особливості. Заявники повинні заробляти щонайменше 3500 € брутто на місяць від віддаленої роботи, надати трудовий договір або підтвердити володіння компанією за межами Мальти та не надавати послуги мальтійським роботодавцям.

Члени сім’ї можуть приєднатися за умови вищого порогу доходу на кожного утриманця.

Агентство Residency Malta Agency супроводжує цей процес і відоме своєю оперативністю. Заява подається онлайн та електронною поштою; стандартні строки становлять від 1–3 місяців для первинної відповіді до приблизно чотирьох місяців для повного оформлення на практиці.

Перший дозвіл діє 1 рік, а його продовження (до трьох разів) здійснюється на розсуд агентства максимум до 4 років.

Вимога щодо перебування. Щоб продовжувати строк дії дозволу, його власники повинні жити на Мальті щонайменше 5 місяців на рік. Влада перевіряє фактичний час, проведений у країні, що відображає мету політики: власники дозволів мають робити внесок у місцеве життя та економіку; відгуки спільноти підтверджують таку практику.

Податки та нові правила. Історично Мальта оподатковує резидентів без постійного місця проживання (non-domiciled) за іноземним доходом лише у разі його переказу на Мальту, але з кінця 2023 року діє спеціальне правило для цього дозволу: фіксований податок 10 % на дозволений дохід від віддаленої роботи.

Якщо ви підтвердите, що сплатили щонайменше 10% з цього ж доходу в іншій країні, Мальта не оподатковуватиме його повторно[10].

Також надається звільнення від податку на перші 12 місяців на початку або з 1 січня 2024 року для діючих власників. У підсумку перший рік є безподатковим, а з другого року максимальна ставка становить 10%, що значно нижче за стандартні ставки на Мальті.

Перспективи та обмеження. Час перебування за номад-дозволом Мальти не зараховується до постійного проживання чи громадянства[10]. Через 4 роки ті, хто бажає залишитися, мають перейти на інший статус, що виходить за межі цього огляду. З іншого боку, Мальта пропонує інші розроблені варіанти отримання права на проживання окремо.

Чому Мальта лідирує. Англійська є офіційною мовою, повсякденне життя є простим і зрозумілим, а острів пропонує море, сонце, історичні міста та сучасний сервіс.

Тут існує виражена професійна спільнота — від фінтеху до гемблінгу — та безліч коворкінгів у Валлетті, Слімі та сусідніх хабах.

Витрати є вищими, ніж у багатьох інших місцях, особливо на житло, але поріг доходу в 3500 € відсіює тих, кому це не по кишені. Громадський транспорт та охорона здоров’я перебувають на належному рівні, рівень злочинності низький, літо спекотне, а стиль життя розслаблений.

Режим зі ставкою 10% сигналізує про прагнення зберегти привабливість дозволу і після першого року, забезпечуючи прогнозовані й помірні податкові надходження. Основними компромісами є 4-річний ліміт, відсутність прямого шляху до ПМЖ та особливості життя на маленькому острові.

Загалом Мальта отримує високі бали за податки та простоту процесу і слугує надійною сонячною базою в ЄС — особливо для тих, хто планує визначений середньостроковий період перебування.

Німеччина: маршрут Freiberufler для незалежних фахівців

Німеччина наразі не пропонує окремої візи Digital Nomad Visa. Для незалежної віддаленої роботи найближчим легальним шляхом є посвідка на проживання для фрилансерів відповідно до статті 21(5) Закону про проживання, яка призначена для самозайнятої діяльності у сфері вільних професій[17].

Ключові особливості. Маршрут Freiberufler застосовується до визнаних «вільних професій», і приклади в офіційних роз’ясненнях включають лікарів, перекладачів, митців, письменників та архітекторів. Залежно від професії, перед отриманням дозволу може знадобитися професійна ліцензія.

Основні вимоги. Офіційні федеральні інструкції підсумовують специфічні вимоги до фрилансерів таким чином:

• достатньо коштів для фінансування проєктів;
• наявність необхідних професійних ліцензій;
• забезпечення пенсионних накоплень, якщо ваш вік перевищує 45 років[17].

На практиці місцеві міграційні органи часто вимагають підтвердження реальної, життєздатної діяльності. Наприклад, офіційний чек-ліст Берліна для отримання посвідки на проживання для фрилансерів включає прогноз доходів, контракти на виконання робіт та щонайменше два листи про наміри з описом запланованої співпраці.

Тривалість та продовження. У федеральних інструкціях зазначено, що посвідка на проживання для самозайнятості видається на строк до трьох років із можливістю продовження у разі успішного здійснення діяльності та забезпечення засобів до існування. BAMF також зазначає, що право на постійне проживання може бути отримане через п’ять років[18].

Правила щодо сім’ї та роботи. Возз’єднання сім’ї доступне за німецькими правилами. BAMF чітко вказує, що члени сім’ї, які переїжджають за програмою возз’єднання сім’ї, мають право працювати в Німеччині[19].

Чому Німеччина лідирує. Пропозиція Німеччини — це надійність та стабільність: маршрут Freiberufler орієнтований на реальну професійну практику, часто підкріплену контрактами та листами про наміри, і може привести до довгострокового проживання в межах загальної системи міграції за дотримання відповідних умов.

Об’єднані Арабські Емірати поєднують 0% податку на дохід із передовою інструктурою й розширили програму Remote Work Visa до 2-річного дозволу. Це чудова база для засновників бізнесу та осіб, які часто подорожують між Азією й Африкою, хоча вартість життя тут висока й довгостроковий статус не передбачений.

Чорногорія, яка запровадила програму у 2022 році, пропонує 1-річну візу з можливістю дворазового продовження, низькі податки (близько 9–15%) та привабливість Адріатики. Країна не входить до Шенгенської зони, тому автоматичний безвізовий режим із ЄС відсутній.

Мексика не використовує бренд «Nomad Visa», проте її варіант тимчасового проживання (Temporary Residence) є популярним серед віддалених працівників завдяки помірним фінансовим вимогам і строку перебування до 4 років. Переваги щодо стилю життя очевидні — від Мехіко до Плайя-дель-Кармен, але спеціальних податкових пільг немає.

Колумбія та Бразилія запустили візи цифрового кочівника у 2022 році. Низький поріг доходу в Колумбії робить її доступною, хоча питання безпеки знижують бали за якість життя. Бразилія вимагає близько 1500 $ на місяць і надає дозвіл до 2 років; культура є величезним плюсом, але бюрократія та мовний бар’єр можуть уповільнювати процес.

Таїланд не отримав найвищого балу, оскільки його довгострокова віза (LTR) орієнтована на осіб із високим доходом і статками — близько 80 000 $ доходу або 250 000 $ в активах. З усім тим, Таїланд залишається популярною базою за короткостроковими варіантами; якщо пороги знизяться, він може посісти високі позиції завдяки низьким витратам і сформованій експат-спільноті.

Лише за кілька років візи для цифрових кочівників перетворилися з новинки на загальноприйняту політику: понад сорок країн пропонують такі візи для приваблення іноземних дистанційних працівників. Після оцінювання витрат, податків, візових правил і довгострокових можливостей вимальовується кілька чітких тенденцій.

Європа лідирує за комплексністю пропозицій. Такі країни, як Іспанія та Португалія, поєднують короткострокові переваги — податкові пільги та високу якість життя — з реальними довгостроковими перспективами, зокрема правом на проживання та навіть шляхами до набуття громадянства.

Інші країни ЄС наздоганяють їх по-різному: Угорщина надає пріоритет простоті в’їзду, тоді як Італія орієнтується на висококваліфікованих заявників. Перевага Європи полягає в цінності права на проживання в ЄС — це мобільність і стабільність, хоча це нерідко супроводжується суворішими процедурами.

Податкова політика є вирішальним фактором. У 2025 році країни-лідери або не оподатковують доходи з іноземних джерел, або застосовують низькі фіксовані ставки. Країнам, які це ігнорують, найімовірніше, знадобляться реформи для збереження конкурентоспроможності. Цілком імовірною є поява більш адаптованих режимів для дистанційних працівників, оскільки вони залучають таланти без зменшення місцевої податкової бази.

Єдиної найкращої візи не існує. Потреби різняться. Високооплачуваному розробнику може підійти Дубай або Абу-Дабі через відсутність податків протягом року та висококласну інфраструктуру, тоді як дизайнер, який зважає на витрати, може обрати Мексику чи Угорщину. Сім’я, яка прагне отримати паспорт, може віддати перевагу Іспанії або Португалії завдяки зрозумілим довгостроковим шляхам.

Цей рух виходить далеко за межі бекпекерів із туристичними штампами: нині він охоплює досвідчених фахівців, сім’ї та засновників бізнесу, і країни відповідно коригують свої правила.

Правові норми стають суворішими. Те, що починалося як пілотні проєкти під час пандемії, до 2025 року закріплено на законодавчому рівні — наприклад, детальні критерії в Італії та офіційні правила в таких країнах, як Колумбія та Бразилія.

Зрозуміліші правила сприяють прозорості, але вони також підвищують вимоги та контроль за їх виконанням. Кочівникам потрібно дотримуватися зобов’язань, як-от відповідність вимогам щодо мінімального доходу, наявність медичного страхування та місцева реєстрація за потреби, наприклад, empadronamiento в Іспанії[14]. Вибір країни тепер тісно пов’язаний із базовим податковим плануванням.

Дані дають змогу відкинути рекламне перебільшення. Деякі популярні напрямки не отримали високих оцінок після аналізу механіки видачі віз. Таїланд і Балі залишаються фаворитами для комфортного життя, але їхні спеціальні пропозиції для кочівників на момент оцінювання були або менш конкурентоспроможними, або не до кінця сформованими. Це може змінитися у разі коригування візових умов.

Для законодавців і урядовців індекс є табло результатів і списком завдань. Країни з нижчими позиціями можуть побачити, який із напрямів відстає — шляхи до отримання права на проживання, надійність інтернету чи швидкість адміністративних процедур, — і оновити свою політику.

Ми вже спостерігаємо зміни, наприклад, нові податкові пільги на Мальті у відповідь на пропозиції безподаткових конкурентів. У міру розширення демографії кочівників варто очікувати подальших удосконалень — від зниження порогу доходу до заходів, більш орієнтованих на сім’ї.

Для цифрових кочівників мета полягає в ясності. Ми підкреслюємо, наприклад, що віза в Італії вже працює, а шлях в Іспанії може привести до постійного проживання. Маючи цю основу, особи можуть зважити раціональні фактори — вартість, податки, юридичні права — порівняно з суб’єктивними, як-от клімат, культура та мова, щоб знайти оптимальний варіант.

У ширшому контексті візи для кочівників відображають трансформацію у сфері праці та міграції. Кваліфіковані фахівці менше прив’язані до одного місця, і країни без зайвого розголосу змагаються за них, адже вони приносять витрати, ідеї та навички, не витісняючи місцевих працівників. Згодом можлива регіональна координація — наприклад, правила для дистанційної роботи на рівні ЄС або взаємне визнання в межах АСЕАН, але поки це залишається лише припущенням.

Підсумкові висновки

У підсумку, Індекс віз для цифрових кочівників Immigrant Invest 2026 року демонструє світ, який відкритий для дистанційних працівників більше, ніж будь-коли.

Для кожного, хто готовий виконати певні формальності з документами, нині існують реальні можливості: кафе в Лісабоні, карибське узбережжя, коворкінг у Будапешті чи хмарочос у Дубаї можуть стати законною та комфортною базою завдяки спеціальним візам. Те, що раніше було короткими туристичними поїздками, поступово перетворюється на стабільний шлях до довгострокового проживання.

1. Джерело: Стандарт довгострокового проживання в ЄС, використаний для визначення рамок постійного проживання у відповідних випадках.
2. Джерело: VisaGuide.World — Індекс віз цифрового кочівника, оновлений рейтинг за 2025 рік.
3. Джерело: Іспанія — правова основа дозволу на «міжнародну віддалену роботу». Офіційний державний бюлетень (BOE) — Закон 28/2022.
4. Джерело: Іспанія — спеціальний податковий режим для іноземців «Закон Бекхема», офіційні роз’яснення. Податкова служба Іспанії (AEAT).
5. Джерело: Португалія — посвідка на проживання для віддаленої роботи. AIMA — дозвіл на проживання для професійної діяльності, що надається віддалено.
6. Джерело: Угорщина — правила «Білої картки». Національне генеральне управління поліції у справах іноземців (OIF) — інформаційний бюлетень щодо «Білої картки».
7. Джерело: Італія — імплементаційний декрет, офіційний вісник Gazzetta Ufficiale. Gazzetta Ufficiale — Декрет від 29 лютого 2024 року (24A01716).
8. Джерело: Італія — консульські роз’яснення з посиланням на декрет. Посольство Італії (Esteri) — «Visto per Nomadi digitali e Lavoratori da Remoto».
9. Джерело: Іспанія — офіційні інструкції щодо візи. Міністерство закордонних справ.
10. Джерело: Мальта — огляд програми та вимоги до заявників. Nomad Residence Permit, Residency Malta, офіційний сайт візи.
11. Джерело: Угорщина — «Біла картка», офіційний інформаційний бюлетень.
12. Джерело: Еталонний звіт, використаний для логіки індексу та аналізу ризиків. FATF/ОЕСР — Зловживання програмами громадянства та права на проживання за інвестиції, схвалений у жовтні 2023 року.
13. Джерело: Іспанія — віза цифрового кочівника, офіційний вебсайт.
14. Джерело: Іспанія — офіційна правова основа. BOE — Закон 28/2022.
15. Джерело: Португалія — офіційні правила проживання для віддалених працівників. AIMA — дозвіл на проживання для віддаленої роботи.
16. Угорщина — офіційні тексти постанов. Nemzeti Jogszabalytar — Постанова Уряду 450/2024.
17. Джерело: Німеччина — офіційні роз’яснення щодо самозайнятості та фрилансу. BAMF — «Самозайнятість та фриланс».
18. Джерело: Німеччина — офіційні імміграційні правила країн ЄС для самозайнятих працівників. Імміграційний портал ЄС (Європейська комісія, DG HOME) — «Самозайнятий працівник у Німеччині».
19. Джерело: Німеччина — офіційні роз’яснення щодо возз’єднання сім’ї, включаючи трудові права. BAMF — «Сім’я».