20 найкращих дружніх до ЛГБТК+ країн для експатів у 2026 році

Для ЛГБТ-експатів вибір країни полягає не лише в пошуку найпрогресивнішого законодавства чи найвідкритішого суспільного клімату. Країна призначення також має бути реалістичною для переїзду. Вона може забезпечувати потужний юридичний захист, але мати обмежені візові опції або не мати практичних шляхів для довгострокового проживання іноземців.

Щоб скласти цей список, ми об’єднали дані «Райдужної карти» ILGA-Europe^{[1]Джерело: ILGA-Europe — Rainbow Map 2026}, платформи Equaldex^{[2]Джерело: Equaldex — Права ЛГБТ за країнами та путівник для подорожей} та інших індексів рівності з експертним досвідом Immigrant Invest у сфері оформлення права на проживання та імміграційних шляхів.

У результаті ми підготували практичне порівняння, яке оцінює не лише права ЛГБТК+ осіб, а й те, наскільки реалістичним є переїзд до кожної країни для тих, хто планує реальну релокацію.

Карта нижче демонструє розташування 20 країн з цього рейтингу та показує, наскільки широко сприятливі для ЛГБТК+ осіб напрямки розподілені у світі.

Більшість країн у списку припадає на Європу, однак привабливі варіанти є також у Північній та Південній Америці, Океанії та Східній Азії. Для експатів це означає, що вибір не обмежений лише одним регіоном чи способом життя.

Португалія є одним із найпрактичніших варіантів для ЛГБТ-експатів у Європі. Вона поєднує високий рівень правового захисту, відкриту ЛГБТ-спільноту, м’який клімат і кілька варіантів отримання права на проживання для інвесторів, осіб із пасивним доходом та дистанційних працівників.

Права та захист ЛГБТК+ осіб у Португалії

Португалія є одним із найпривабливіших варіантів у Європі для ЛГБТ-експатів, які прагнуть як юридичного захисту, так і реалістичного шляху до отримання права на проживання. Одностатеві шлюби є легальними з 2010 року, а спільне усиновлення стало можливим у 2016 році, коли Португалія усунула дискримінацію в доступі до усиновлення та інших сімейних прав^{[3]Джерело: Diário da República — Закон № 9/2010 про цивільний шлюб}.

У Португалії діють чіткі правила юридичного визнання гендеру: закон закріплює право на самовизначення гендерної identity та гендерного вираження^{[4]Джерело: Diário da República — Закон № 38/2018 про право на гендерну identity та гендерне вираження}. Держава також гарантує жінкам в одностатевих парах повний доступ до допоміжних репродуктивних технологій. Закон, який розширив ці процедури на всіх жінок незалежно від сімейного стану, сексуальної орієнтації чи діагнозу безпліддя, набув чинності у 2016 році^{[5]Джерело: Diário da República — Закон № 17/2016 про доступ до допоміжних репродуктивних технологій}.

У повсякденному житті Португалія загалом відкрита й комфортна для ЛГБТ-осіб, особливо в Лісабоні, Порту та окремих районах Алгарве. Суспільне ставлення також є позитивним за стандартами ЄС: у опитуванні «Євробарометра» 2023 року 81% респондентів у Португалії погодилися з тим, що одностатеві шлюби мають бути дозволені по всій Європі.

Водночас юридична рівність не усуває абсолютно всіх практичних проблем. ILGA-Europe все ще рекомендує Португалії вдосконалити захист інтерсекс-осіб і продовжити роботу над процедурами юридичного визнання гендеру. Для експатів Португалія є надзвичайно сприятливою країною із сильним законодавством, активними ЛГБТ-спільнотами та безпечним соціальним кліматом.

Життя в Португалії

Португалія популярна серед експатів завдяки спокійнішому темпу життя, виходу до Атлантичного океану, відносно м’якому клімату та великим міжнародним спільнотам.

Лісабон є головним діловим і культурним центром, Порту — дещо спокійнішим і зазвичай доступнішим за цінами містом, тоді як регіон Алгарве приваблює пенсіонерів, дистанційних працівників і сім’ї, які шукають тепліший клімат і життя на узбережжі.

Клімат є однією з найсильніших переваг Португалії. Португальський інститут моря та атмосфери характеризує більшу частину території країни як таку, що має середземноморські кліматичні умови з сухим літом і м’якою зимою, хоча умови відрізняються між материковою частиною, Мадейрою та Азорськими островами. На практиці північ країни є зеленішою та вологішою, Лісабон і центральне узбережжя — помірнішими, а Алгарве — теплішим і сонячнішим протягом більшої частини року.

Вартість життя все ще нижча, ніж у багатьох столицях Західної Європи, однак у найпопулярніших районах Португалію вже не можна назвати дешевим напрямком. Найчутливішим питанням є житло, особливо в Лісабоні, Кашкайші, Порту та Алгарве. Дані ОЕСР показують, що Португалія демонструє високі показники безпеки та якості довкілля, але нижчі — щодо рівня доходів та деяких інших індикаторів добробуту.

Для експатів із закордонним доходом Португалія залишається вигідним варіантом; для тих, хто покладається на місцеві зарплати, розрив між доходами та витратами на житло є помітнішим.

Португалія для ЛГБТК+ експатів коротко

• Одностатеві шлюби: легалізовані з 2010 року
• Спільне усиновлення: легалізоване з 2016 року
• Гендерне самовизначення: так, без медичних вимог для повнолітніх
• Оцінка ILGA-Europe на 2026 рік: 67 %
• Оцінка Equaldex: 77
• Опції отримання права на проживання: «золота віза»; візи для осіб із пасивним доходом, цифрових кочівників та за програмою Global Talent

Опції отримання права на проживання для експатів

«Золота віза» для інвесторів. Посвідка на проживання за інвестиційну діяльність у Португалії (ARI) дозволяє громадянам країн, що не входять до ЄС, отримати посвідку на проживання в Португалії за умови внесення вагомого внеску в економіку та розвиток країни.

Інвестиційні опції охоплюють:

• купівлю паїв інвестиційного фонду — від 500 000 €;
• безповоротний внесок на підтримку мистецтва та культури — від 250 000 €;
• підтримку науково-дослідної діяльності — від 500 000 €;
• інвестиції в бізнес — від 500 000 €;
• заснування компанії зі створенням щонайменше 10 робочих місць.

Власники «золотої візи» також можуть подати заяву про возз’єднання сім’ї та надати посвідки на проживання близьким членам сім’ї. Це правило поширюється й на одностатеві пари та сім’ї^{[6]Джерело: AIMA — Посвідка на проживання за інвестиційну діяльність}.

Віза D7 для осіб із пасивним доходом. Віза D7 підходить пенсіонерам та особам, які живуть на регулярний дохід, отриманий за межами Португалії.

У 2026 році фінансова вимога для одного заявника становить щомісячний пасивний дохід у розмірі щонайменше 920 €. До прийнятних типів доходу входять пенсії, орендні надходження, дивіденди та роялті.

Після в’їзду до Португалії за візою D7 заявники можуть отримати посвідку на проживання строком дії 2 роки з можливістю поновлення на наступні 3-річні періоди. Через п’ять років тимчасового проживання власники візи D7 можуть отримати право на постійне проживання за умови виконання відповідних вимог, зокрема базового володіння португальською мовою.

Віза D8 для цифрових кочівників. Дистанційні працівники та фрилансери можуть скористатися візою D8, яка вимагає середнього щомісячного доходу в розмірі щонайменше 3680 €.

Дистанційні працівники, які отримують право на проживання за маршрутом D8, одержують дозвіл на 2 роки, який надалі можна поновлювати на 3-річні періоди за умови дотримання відповідних вимог.

Віза Global Talent для досвідчених фахівців. Програма Global Talent у Португалії розроблена для фахівців, підприємців та експертів, які можуть зробити внесок в академічні та інноваційні проєкти в португальських університетах шляхом досліджень, менторства або викладання.

Заявникам потрібні вища освіта, від 3 до 5 років професійного досвіду, заощадження в розмірі щонайменше 15 000 €, житло в Португалії та медичне страхування з покриттям від 35 000 €. Вартість програми починається від 170 000 € і покриває одного заявника або сім’ю до чотирьох осіб, з додатковими витратами на посвідки на проживання, страхування та оформлення документів.

Посвідку на проживання зазвичай отримують протягом від 4 місяців, і початково вона діє 2 роки з правом продовження ще на 3 роки.

Мальта поєднує найпотужніші в Європі законодавчі гарантії захисту ЛГБТК+ осіб із кількома імміграційними шляхами для інвесторів, дистанційних працівників та інших експатів. У «Райдужній карті» ILGA-Europe 2026 року Мальта посідає друге місце серед 49 країн Європи з результатом 88%, утримуючи першу позицію протягом попереднього десятиліття.

Права та захист ЛГБТК+ осіб на Мальті

Одностатеві пари мають розширені сімейні права на Мальті. Цивільні союзи були легалізовані у 2014 році, а шлюбна рівність запроваджена у 2017 році. Одностатеві подружжя та цивільні партнери мають такий самий доступ до усиновлення, як і різностатеві пари, зокрема до спільного усиновлення та усиновлення дитини партнера. Законодавство Мальти також передбачає автоматичне визнання другого з батьків^{[7]Джерело: Директорат з прав людини — Сімейне життя}.

На Мальті також діє надійний захист для трансгендерних та інтерсекс-осіб. Повнолітні особи можуть отримати юридичне визнання гендерної identity без необхідності доводити факт проведення хірургічних операцій, гормональної терапії чи психіатричного лікування. Закон захищає гендерну identity, гендерне вираження та статеві ознаки, тоді як репаративна терапія заборонена^{[8]Джерело: Директорат з прав людини — Юридичне визнання гендеру та тілесна недоторканність}.

Для ЛГБТК+ експатів різниця між досконалим законодавством і повсякденним досвідом має велике значення. Останні дані свідчать, що жителі Мальти загалом позитивно ставляться до квір-спільноти. У національному опитуванні 2025 року 81% жителів віком від 18 до 34 років і 87% осіб віком від 35 до 64 років зазначили, що почуваються повністю комфортно, маючи сусіда з ЛГБТК+ спільноти^{[9]Джерело: Національне статистичне управління Мальти — Общественне сприйняття та досвід щодо гендерних ролей, толерантності та дискримінації: 2025}.

Самі ЛГБТК+ особи також повідомляють про порівняно високий рівень відкритості. В опитуванні Агентства ЄС з фундаментальних прав 62% респондентів на Мальті відповіли, що є досить або повністю відкритими щодо своєї належності до ЛГБТК+, порівняно з 51% загалом по ЄС^{[10]Джерело: Агентство ЄС з фундаментальних прав — Опитування LGBTIQ, Мальта}.

Життя на Мальті

Експати обирають Мальту за неспішний ритм життя, легку інтеграцію та середземноморський клімат. Англійська мова широко використовується у повсякденному спілкуванні, тому новоприбулі можуть легко вирішувати питання оренди житла, візитів до лікаря, взаємодії з банками та державними органами без обов’язкового вивчення мальтійської мови. Компактні розміри островів також полегшують адаптацію та пошук нових знайомств.

Серед популярних місць для проживання експатів — Валлетта, Сліма та Сент-Джуліанс. Валлетта пропонує життя в історичному центрі міста, а Сліма та Сент-Джуліанс забезпечують насичену інфраструктуру апартаментів, ресторанів і послуг. Острів Гоцо підходить тим, хто шукає тихіший спосіб життя подалі від найбільш густонаселених міських районів Мальти^{[11]Джерело: Уряд Мальти — Мальтійські острови}.

Оренда житла може бути однією з найбільших статей витрат. За даними Numbeo, однокімнатна квартира коштує близько 1037 € на місяць у центрі міста та 859 € за його межами^{[12]Джерело: Numbeo — Вартість життя на Мальті}.

Опції отримання права на проживання для експатів

Програма постійного проживання на Мальті (MPRP). Ця програма дозволяє експатам із країн, що не входять до ЄС, отримати статус постійного резидента на Мальті за інвестиції. Участь вимагає виконання всіх обов’язкових інвестиційних умов:

• 60 000 € — адміністративний збір;
• 37 000 € — державний внесок;
• 2000 € — благодійний внесок;
• інвестиції в нерухомість: купівля об’єкта на суму від 375 000 € або оренда житла від 14 000 € на рік строком на 5 років.

Заявники також повинні підтвердити наявність активів на суму від 500 000 €, зокрема 150 000 € у формі фінансових активів, або 650 000 €, зокрема 75 000 € у формі фінансових активів^{[14]Джерело: Агентство Residency Malta — Програма постійного проживання на Мальті}.

Програма чітко підходить для ЛГБТК+ сімей. Її регламент визначає поняття «чоловік або дружина» заявника в гендерно-нейтральних термінах та визнає шлюб, цивільні союзи та інші відносини з аналогічним або подібним до шлюбу статусом. Одностатевий чоловік або дружина чи партнер може отримати постійне проживання як особа, що перебуває на утриманні, за тими самими правилами, що й різностатевий партнер^{[15]Джерело: Регламент Програми постійного проживання на Мальті, S.L. 217.26}.

Програма Global Residence Programme на Мальті. Програма Global Residence Programme розроблена для громадян країн, що не входять до ЄС, ЄЕЗ та Швейцарії, які бажають отримати право на проживання на Мальті та скористатися спеціальним податковим режимом. Дохід із закордонних джерел, переказаний на Мальту, загалом оподатковується за ставкою 15 % за умови сплати мінімального щорічного податку в розмірі 15 000 €.

Заявники також повинні володіти або орендувати житлову нерухомість на Мальті, яка відповідає вимогам програми:

• орендована нерухомість — від 8750 € для об’єктів на півдні Мальти та на острові Гоцо і від 9600 € для решти території країни;
• власна нерухомість — від 220 000 € для об’єктів на півдні Мальти та на острові Гоцо і від 275 000 € для решти території країни.

Учасники також сплачують адміністративний збір у розмірі 6000 €. Цей збір зменшується до 5500 €, якщо заявник купує нерухомість на півдні Мальти або на острові Гоцо.

Дозвіл на проживання на Мальті для цифрових кочівників (Nomad Residence Permit). Дистанційні працівники, власники бізнесу та фрилансери, які працюють на іноземні компанії чи клієнтів, можуть подати заяву за умови отримання річного доходу до вирахування податків у розмірі щонайменше 42 000 €. Дозвіл початково видається на один рік і може бути поновлений тричі, дозволяючи перебувати в країні загалом до чотирьох років.

Дозвіл на проживання для цифрових кочівників не веде до отримання постійного проживання чи громадянства^{[16]Джерело: Агентство Residency Malta — Відповідність вимогам Nomad Residence Permit}.

Мальта для ЛГБТК+ експатів коротко

• Одностатеві шлюби: легалізовані з 2017 року
• Спільне усиновлення: легалізоване з 2014 року
• Гендерне самовизначення: так, без медичних вимог
• Оцінка ILGA-Europe на 2026 рік: 88 %
• Оцінка Equaldex: 80
• Опції отримання права на проживання: Програма постійного проживання на Мальті; дозвіл Nomad Residence Permit; програма Global Residence Programme

Іспанія поєднує одну з найпотужніших у Європі законодавчих баз захисту ЛГБТК+ осіб із високим рівнем суспільної толерантності та значною, помітною квір-спільнотою. У 2026 році вона піднялася на перше місце в «Райдужній карті» ILGA-Europe з результатом 89%, випередивши Мальту. Для експатів Іспанія також пропонує кілька шляхів отримання права на проживання для дистанційних працівників і фінансово незалежних осіб.

Права та захист ЛГБТК+ осіб в Іспанії

Іспанія узаконила одностатеві шлюби у 2005 році, ставши однією з перших країн світу, які зробили цей крок. Шлюб має однакові юридичні наслідки незалежно від статі подружжя, охоплюючи рівні права на усиновлення та соціальні пільги^{[17]Джерело: Boletín Oficial del Estado — Закон 13/2005 про право на укладення шлюбу}.

З того часу країна суттєво розширила заходи захисту. Закон 2022 року про рівне ставлення та недопущення дискримінації забороняє дискримінацію за ознаками сексуальної орієнтації, гендерної identity та гендерного вираження у сферах працевлаштування, охорони здоров’я, освіти, житла, доступу до товарів і послуг та інших сферах суспільного життя^{[18]Джерело: Boletín Oficial del Estado — Закон 15/2022 про рівне ставлення та недопущення дискримінації}.

Прийнятий в Іспанії у 2023 році закон про права ЛГБТІ та трансгендерних осіб ще більше зміцнив ці гарантії. Він забороняє репаративну терапію та дозволяє змінювати офіційно зареєстровану стать без необхідності доводити факт проходження медичного лікування. Законодавство також посилило визнання різноманітних сімейних структур^{[19]Джерело: Boletín Oficial del Estado — Закон 4/2023 про права трансгендерних та ЛГБТІ-осіб}.

Життя в Іспанії

Іспанія пропонує значно більший вибір локацій, ніж менші дружні до ЛГБТК+ країни. Експати, які віддають перевагу життю у великих мегаполісах, можуть розглянути Мадрид і Барселону, тоді як Сіджес, Гран-Канарія та Бенідорм належать до напрямків з активними ЛГБТК+ спільнотами.

Офіційний туристичний портал Іспанії описує мадридський район Чуека як епіцентр ЛГБТК+ життя міста^{[20]Джерело: Spain.info — Район Чуека} і відзначає Мадрид, Барселону, Сіджес та Гран-Канарію серед найбільш дружніх до ЛГБТК+ осіб напрямків країни^{[21]Джерело: Spain.info — Іспанія — різноманітна країна: орієнтири для ЛГБТКІ+ туристів}.

Таке різноманіття може відігравати практичну роль під час релокації. Тим, хто шукає насичене ЛГБТК+ соціальне життя, міжнародних роботодавців і нічні заклади, більше підійдуть Мадрид або Барселона, тоді як Сіджес пропонує затишну прибережну спільноту неподалік від Барселони. Канарські острови є ще одним варіантом для експатів, які віддають перевагу цілорічному теплому клімату та курортному способу життя.

Вартість життя суттєво відрізняється залежно від міста. Однокімнатна квартира в центрі міста коштує в середньому близько 904 € на місяць, порівняно з приблизно 712 € за його межами. Барселона та Мадрид є одними з найдорожчих міст країни, тоді як такі міста, як Севілья, Гранада та Аліканте, пропонують нижчу загальну вартість життя^{[22]Джерело: Numbeo — Вартість життя в Іспанії}.

Опції отримання права на проживання для експатів

Віза цифрового кочівника. Громадяни країн, що не входять до ЄС, які працюють дистанційно на компанії чи клієнтів за межами Іспанії, можуть скористатися програмою міжнародної дистанційної роботи. Заявники мають підтвердити наявні професійні відносини з іноземною компанією чи клієнтом і довести можливість виконання роботи дистанційно.

У 2026 році мінімальний рівень доходу для одного заявника становить 2849 € на місяць, що відповідає 200% від мінімальної заробітної плати в Іспанії. Чоловік або дружина чи партнер на утриманні додає 1069 € на місяць, а кожна неповнолітня дитина на утриманні — 357 €^{[23]Джерело: Міністерство закордонних справ — Віза для дистанційної роботи (цифрового кочівника)}.

Віза цифрового кочівника є особливо актуальною для експатів, які прагнуть продовжувати працювати на іноземного роботодавця або іноземних клієнтів, а не виходити на ринок праці Іспанії. Члени сім’ї можуть супроводжувати основного заявника, що робить цей маршрут практичним варіантом для одностатевих пар і сімей, а також для окремих дистанційних працівників.

Віза до Іспанії для проживання без права на оплачувану роботу. Фінансово незалежні громадяни країн, що не входять до ЄС, які не планують працювати в Іспанії, можуть подати заяву на отримання права на проживання без права на оплачувану роботу. У 2026 році основний заявник має підтвердити наявність пасивного доходу в розмірі щонайменше 28 800 € на рік. На кожного утриманця додатково вимагається 7200 € на рік^{[24]Джерело: Міністерство закордонних справ Іспанії — Віза для проживання без права на оплачувану роботу}.

Цей маршрут підходить пенсіонерам та особам, які живуть за рахунок заощаджень, пенсій чи інших доходів, не пов’язаних із працевлаштуванням. На відміну від візи цифрового кочівника, він не дає права використовувати дозвіл для роботи в Іспанії.

Іспанія для ЛГБТК+ експатів коротко

• Одностатеві шлюби: легалізовані з 2005 року
• Спільне усиновлення: легалізоване з 2005 року
• Гендерне самовизначення: так, без медичних вимог для повнолітніх
• Оцінка ILGA-Europe на 2026 рік: 89 %
• Оцінка Equaldex: 83
• Опції отримання права на проживання: віза цифрового кочівника та віза для проживання без права на оплачувану роботу

Нідерланди відіграли новаторську роль у сфері прав ЛГБТК+ осіб: у 2001 році країна першою у світі дозволила одностатеві шлюби. Сьогодні вона поєднує розширений сімейний захист та антидискримінаційне законодавство з високим рівнем суспільного прийняття, хоча її юридична база має деякі прогалини порівняно з країнами на вершині рейтингу ILGA-Europe^{[25]Джерело: Уряд Нідерландів — Рівні права для ЛГБТІК+ осіб}.

Права та захист ЛГБТК+ осіб у Нідерландах

Одностатеві пари мають право брати шлюб та усиновлювати дітей із 2001 року^{[26]Джерело: Уряд Нідерландів — Одностатеві шлюби}. Законодавство Нідерландів також визнає одностатеве батьківство: наприклад, партнерка біологічної матері за певних обставин може автоматично стати юридичним з батьків дитини або визнати дитину без звернення до суду^{[27]Джерело: Уряд Нідерландів — Юридичне батьківство другої матері}.

Дискримінація за ознакою сексуальної орієнтації заборонена законодавством Нідерландів і прямо охоплюється статтею 1 Конституції^{[28]Джерело: Уряд Нідерландів — Заборона дискримінації}. З липня 2025 року дискримінаційний мотив також може збільшувати максимальне покарання за кримінальний злочин на одну третину^{[29]Джерело: Уряд Нідерландів — Нові закони про правосуддя та безпеку з 1 липня 2025 року}.

Юридичне визнання гендеру можливе без хірургічного втручання, але воно не ґрунтується виключно на самовизначенні: заявникові все ще потрібен висновок лікаря, психолога або психотерапевта. Запропонована реформа, яка мала б скасувати таку вимогу, була відкликана у 2025 році^{[25]Джерело: Уряд Нідерландів — Рівні права для ЛГБТІК+ осіб}.

Нідерланди посідають 13-те місце серед 49 країн Європи з результатом 64% у «Райдужній карті» ILGA-Europe 2026 року. Цей результат відображає потужний захист у таких сферах, як сімейні права та рівність, але також показує наявні прогалини в юридичному визнанні гендеру, тілесній недоторканності інтерсекс-осіб і політиці щодо злочинів і мови ненависті.

Суспільне ставлення загалом є підтримувальним. В опитуванні «Євробарометра» 2023 року 94% респондентів у Нідерландах підтримали одностатеві шлюби, що є одним із найвищих показників у ЄС^{[30]Джерело: Європейська комісія — Спеціальний Євробарометр 535: Дискримінація в Європейському Союзі}. Водночас ЛГБТК+ особи все ще стикаються з дискримінацією та домаганнями: в останньому опитуванні Агентства ЄС з фундаментальних прав 31% респондентів у Нідерландах зазначили, що зазнавали дискримінації щонайменше в одній сфері життя протягом останнього року^{[31]Джерело: Агентство ЄС з фундаментальних прав — Опитування LGBTIQ, Нідерланди}.

Життя в Нідерландах

Нідерланди — надзвичайно інтернаціональна країна: понад 3,1 млн з її 18,1 млн жителів народилися за кордоном^{[32]Джерело: Статистичне управління Нідерландів — Населення за країною народження, 2026}.

Для експатів процес адаптації полегшується винятково високим рівнем володіння англійською мовою — Нідерланди посідають перше місце серед 123 країн і регіонів^{[33]Джерело: Індекс володіння англійською мовою EF — Нідерланди}. Це означає, що новоприбулі зазвичай можуть вирішувати повсякденні справи, спілкуватися та отримувати послуги англійською мовою під час вивчення нідерландської.

Амстердам має найбільшу та найвідомішу ЛГБТК+ спільноту в країні, а Роттердам, Утрехт і Гаага також мають сформовані квір-спільноти та відповідні заходи. Амстердам приймав WorldPride у 2026 році, через 25 років після того, як Нідерланди запровадили шлюбну рівність, що знову привернуло міжнародну увагу до ролі країни у сфері захисту прав ЛГБТК+ осіб^{[34]Джерело: Уряд Нідерландів — Промова на відкритті конференції з прав людини у межах WorldPride}.

Основною незручністю є вартість проживання, особливо витрати на житло. Однокімнатна квартира коштує в середньому близько 1460 € на місяць у центрі міста та 1155 € поза центром^{[35]Джерело: Numbeo — Вартість життя в Нідерландах}. Амстердам значно дорожчий: однокімнатна квартира в центрі міста коштує в середньому понад 2300 € на місяць^{[36]Джерело: Numbeo — Вартість життя в Амстердамі}.

Опції отримання права на проживання для експатів

Посвідка на проживання для засновників стартапів. Підприємці, які прагнуть створити інноваційну компанію, можуть подати заяву на отримання однорічного дозволу для стартапів. Вони повинні співпрацювати з акредитованим фасилітатором, брати активну участь у бізнесі та довести інноваційність продукту, послуги або бізнес-моделі. Після першого року засновник може перейти на посвідку на проживання для самозайнятих осіб у разі виконання відповідних вимог^{[37]Джерело: Служба імміграції та натуралізації — Посвідка на проживання для засновників стартапів}.

Посвідка на проживання для самозайнятих осіб. Підприємці та фрилансери також можуть подати заяву за програмою для самозайнятих осіб^{[38]Джерело: Служба імміграції та натуралізації — Посвідка на проживання для самозайнятих осіб}. У більшості випадків державні органи оцінюють, чи є запланована діяльність важливою для економіки Нідерландів. Заявникам потрібен відповідний бізнес, реєстрація в Торговельній палаті та достатній рівень доходу; з липня по грудень 2026 року необхідний щомісячний прибуток до вирахування податків становить 1766,77 €^{[39]Джерело: Служба імміграції та натуралізації — Вимоги до рівня доходів}.

Посвідка на проживання для висококваліфікованих фахівців. Експати з відповідною пропозицією роботи можуть скористатися програмою для висококваліфікованих фахівців. Роботодавець має бути акредитований Службою імміграції та натуралізації Нідерландів, а працівник повинен відповідати встановленому пороговому рівню заробітної плати. У 2026 році стандартна щомісячна вимога до заробітної плати становить 5942 € для працівників віком від 30 років і 4357 € для осіб віком до 30 років^{[40]Джерело: Служба імміграції та натуралізації — Висококваліфіковані фахівці}.

Нідерланди для ЛГБТК+ експатів коротко

• Одностатеві шлюби: легалізовані з 2001 року
• Спільне усиновлення: легалізоване з 2001 року
• Гендерне самовизначення: ні, все ще потрібен висновок експерта
• Оцінка ILGA-Europe на 2026 рік: 64 %
• Оцінка Equaldex: 77
• Опції отримання права на проживання: дозволи для засновників стартапів, самозайнятих осіб та висококваліфікованих фахівців; «золота віза» відсутня

Бельгія поєднує розширені права ЛГБТК+ із високоінтернаціональним населенням та простим доступом до решти Західної Європи. Вона стала другою країною у світі після Нідерландів, яка легалізувала одностатеві шлюби, і посідає 4-те місце серед 49 країн Європи за рівнем законодавства та політики щодо ЛГБТК+ у 2026 році. 

Права та захист ЛГБТК+ у Бельгії

Бельгія дозволяє одностатевим парам брати шлюб із червня 2003 року^{[41]Джерело: Belgium.be — Юридичні вимоги до укладення шлюбу}. Одностатеві пари — як у шлюбі, так і в цивільному союзі — також мають право усиновлювати дітей з 2006 року^{[42]Джерело: Federal Public Service Justice — Усиновлення одностатевими парами}.

Повнолітні трансгендерні особи можуть змінити зареєстроване маркування статі без хірургічного втручання, гормональної терапії чи інших медичних процедур. Процес передбачає подання заяви реєстратору актів цивільного стану та повторне підтвердження щонайменше через 3 місяці. Іноземні громадяни, зареєстровані в Бельгії, також можуть скористатися цією процедурою^{[43]Джерело: Federal Public Service Justice — Трансгендерні особи}.

Антидискримінаційне законодавство Бельгії захищає сексуальну орієнтацію в усіх ключових сферах суспільного життя, зокрема у працевлаштуванні, охороні здоров’я, соціальному захисті та доступі до товарів і послуг^{[44]Джерело: Unia — Які умови мають бути виконані для визнання дискримінації?}.

Бельгія набрала 85% і посідає 4-те місце на веселковій карті ILGA-Europe 2026 року, поступаючись Іспанії, Мальті та Ісландії. Серед її невирішених питань — юридичне визнання небінарних осіб, захист інтерсекс-дітей від медично непотрібних процедур і посилення норм щодо злочинів на ґрунті ненависті та мови ворожнечі проти ЛГБТК+^{[45]Джерело: ILGA-Europe — Бельгія на веселковій карті}. 

Сильне законодавство не усуває дискримінацію в повсякденному житті. За даними останнього опитування Агентства ЄС з фундаментальних прав, 32% респондентів ЛГБТК+ у Бельгії зазначили, що зазнавали дискримінації принаймні в одній сфері життя протягом минулого року. Водночас 55% вважають, що бельгійський уряд ефективно бореться з упередженнями та нетерпимістю щодо ЛГБТК+, порівняно з 26% загалом у ЄС ^{[46]Джерело: European Union Agency for Fundamental Rights — Опитування LGBTIQ, Бельгія}.

Життя в Бельгії

Бельгія дуже інтернаціональна: на початку 2026 року 13,8% жителів були іноземними громадянами, а ще 22,8% — громадянами Бельгії з іноземним походженням. Таке різноманіття спрощує адаптацію експатів, особливо в Брюсселі, де міжнародна спільнота є однією з найбільших у країні^{[47]Джерело: Statbel — Різноманіття за походженням у Бельгії}.

У Брюсселі розташована найпомітніша міжнародна ЛГБТК±спільнота країни, і щороку тут проходить парад Brussels Pride^{[48]Джерело: Visit Brussels — Brussels Pride}. Антверпен і Гент є альтернативою для тих, хто віддає перевагу меншим містам, прагнучи при цьому активного культурного та соціального життя. У Брюсселі також розміщені головні інституції ЄС, що сприяє формуванню великої міжнародної спільноти фахівців^{[49]Джерело: European Commission — Будівлі Комісії в Брюсселі}.

Англійська мова слугує зручним засобом спілкування для новоприбулих. Бельгія посідає 9-те місце зі 123 країн і регіонів в індексі володіння англійською мовою EF English Proficiency Index 2025 року в категорії «дуже високий рівень»^{[50]Джерело: EF English Proficiency Index — Бельгія}. Тому експати нерідко можуть вирішувати побутові та професійні питання англійською мовою, особливо в Брюсселі та великих фламандських містах. Для довгострокової інтеграції важливим залишається вивчення нідерландської мови у Фландрії або французької у Валлонії та більшій частині Брюсселя, зокрема під час взаємодії з місцевою адміністрацією та службами. 

Вартість життя помірна за мірками великих столицій Західної Європи, хоча Брюссель дорожчий за середній показник по Бельгії. Однокімнатна квартира коштує в середньому близько 873 € на місяць у центрі міста та 770 € за його межами^{[51]Джерело: Numbeo — Вартість життя в Бельгії}. У Брюсселі відповідні цифри становлять близько 1170 € та 987 €^{[52]Джерело: Numbeo — Вартість життя в Брюсселі}.

Опції проживання для експатів

Бельгія не пропонує окремої «золотої візи» чи візи цифрового кочівника, порівнянних із тими, що доступні в деяких інших європейських країнах. Для громадян країн, які не входять до ЄС, основними практичними шляхами для переїзду до країни є працевлаштування та підприємницька діяльність.

Single Permit. Громадянину країни, яка не входить до ЄС, який планує працювати в Бельгії понад 90 днів, зазвичай потрібен єдиний дозвіл (Single Permit), який поєднує право на працю та право на проживання в країні. Майбутній роботодавець подає заяву до уповноваженого органу у Фландрії, Валлонії, Брюсселі або Німецькомовній спільноті. Після схвалення заяви працівник може переходити до оформлення довгострокової візи за потреби^{[53]Джерело: Federal Public Service Foreign Affairs — Єдиний дозвіл для працівників}.

Професійна картка для самозайнятих експатів. Підприємцям, фрилансерам та іншим самозайнятим фахівцям із країн, що не входять до ЄС, для ведення незалежної діяльності в Бельгії зазвичай потрібна професійна картка^{[54]Джерело: Belgium.be — Самозайнятість}. Вимоги різняться залежно від регіону, тому заявники подають документи за правилами того регіону, де працюватиме їхній бізнес. Після схвалення професійної картки заявник, який проживає за кордоном, може використовувати її для подання заяви на отримання довгострокової візи^{[55]Джерело: Federal Public Service Foreign Affairs — Професійна картка}.

Бельгія для ЛГБТК±експатів стисло

• Одностатеві шлюби: легальні з 2003 року
• Спільне усиновлення: легальне з 2006 року
• Гендерне самовизначення: Так, без медичних вимог; 3-місячний період підтвердження
• Оцінка ILGA-Europe 2026 року: 85 %
• Оцінка Equaldex: 78
• Опції проживання: Single Permit для найманих працівників; професійна картка для самозайнятих заявників

Греція зазнала одного з найзначніших зрушень щодо прав ЛГБТК+ у Європі за останній час. У 2024 році країна легалізувала одностатеві шлюби та спільне усиновлення, а в Афінах, Салоніках і на Міконосі вже існували помітні ЛГБТК±спільноти й проводилися відповідні заходи.

Для експатів Греція також вирізняється тим, що поєднує ці заходи захисту з активною «золотою візою», візою цифрового кочівника та можливістю отримання права на проживання для фінансово незалежних осіб.

Права та захист ЛГБТК+ у Греції

Греція легалізувала цивільні шлюби для одностатевих пар у лютому 2024 року відповідно до Закону 5089/2024^{[56]Джерело: Парламент Греції — Закон 5089/2024 про рівність у цивільному шлюбі}. Реформа також надала одруженим одностатевим парам рівний доступ до спільного усиновлення та врегулювала юридичне визнання наявних одностатевих сімей. У 2026 році Державна рада Греції підтвердила відповідність Конституції як одностатевих шлюбів, так і права одружених одностатевих пар на усиновлення.

Утім, обмеження щодо сімейної рівності все ще зберігаються. Реформа 2024 року не поширила доступ до допоміжних репродуктивних технологій або сурогатного материнства на чоловічі одностатеві пари. Це може ускладнити юридичні аспекти батьківства для деяких сімей експатів, зокрема якщо діти народилися за угодами, укладеними за кордоном^{[57]Джерело: Уряд Греції — Заява Кабінету Міністрів про рівність у цивільному шлюбі}.

Захист від дискримінації поширюється на сексуальну орієнтацію, гендерну ідентичність, гендерне самовираження та статеві ознаки у сферах працевлаштування, охорони здоров’я, соціального захисту, освіти, житла, а також доступу до товарів і послуг. Греція також забороняє конверсійну терапію щодо неповнолітніх та повнолітніх осіб під опікою, хоча заборона загалом не охоплює повнолітніх осіб за їхньою згодою^{[58]Джерело: ILGA-Europe — Греція на Rainbow Map}.

Греція посідає 11-те місце серед 49 країн Європи з показником 68% на карті Rainbow Map 2026 року від ILGA-Europe, що нижче порівняно з сьомим місцем у 2025 році. Однією з причин зниження позиції стало повторне запровадження обмежень на донорство крові для геїв після того, як Державна рада скасувала рішення Міністерства охорони здоров’я 2022 року, яке їх скасовувало.

Юридичний прогрес також просувається швидше, ніж деякі аспекти повсякденного життя. У останньому опитуванні Агентства ЄС з фундаментальних прав 45% ЛГБТК±респондентів у Греції зазначили, що зазнавали дискримінації принаймні в одній сфері життя протягом минулого року, порівняно з 37% у середньому в ЄС. Ще 13% повідомили про фізичний або сексуальний напад протягом останніх п’яти років^{[59]Джерело: Агентство ЄС з фундаментальних прав — Опитування ЛГБТІК, Греція}.

Життя в Греції

Афіни пропонують найбільшу ЛГБТК±спільноту в країні та найширший вибір квір-нічного життя, організацій і заходів. Athens Pride, найбільший ЛГБТКІ±фестиваль у Південно-Східній Європі^{[60]Джерело: This is Athens — Athens Pride 2026}, щоліта проходить на центральній площі Синтагма. У Салоніках також є сформована спільнота Pride, а у 2024 році місто приймало EuroPride^{[61]Джерело: Visit Greece — Proud to Celebrate}.

Для тих, хто віддає перевагу острівному життю, Міконос має одну з найдавніших міжнародних ЛГБТК±сцен у Греції поруч із пляжами, нічним життям і великою кількістю іноземців у сезон. Це дає експатам варіант відпочинку, що суттєво відрізняється від цілорічного міського життя в Афінах чи Салоніках^{[62]Джерело: Visit Greece — Греція, дружня до ЛГБТК+}.

Греція також може бути відносно доступною порівняно з багатьма напрямками Західної Європи, хоча витрати на житло значно відрізняються залежно від розташування. Однокімнатна квартира коштує в середньому близько 492 € на місяць у центрі грецьких міст і 392 € за межами центру^{[63]Джерело: Numbeo — Вартість життя в Греції}. В Афінах відповідні показники становлять приблизно 620 € та 528 €^{[64]Джерело: Numbeo — Вартість життя в Афінах}. Популярні прибережні райони й острови можуть бути суттєво дорожчими за ці середні національні показники.

Варіанти проживання для експатів

«Золота віза» в Греції. Програма, супровід за якою надає Immigrant Invest, залишається відкритою для інвесторів із країн, що не входять до ЄС, і надає посвідку на проживання строком на п’ять років із можливістю продовження. Для стандартного придбання нерухомості мінімальна інвестиція становить 800 000 € в Аттіці, регіональній одиниці Салоніки, на Міконосі, Санторіні та на грецьких островах із населенням понад 3100 осіб. В інших районах поріг становить 400 000 €^{[65]Джерело: Портал житлової політики Греції — Інвестиційні пороги для «золотої візи»}.

Поріг у 250 000 € застосовується до об’єктів нерухомості, переведених із комерційного житлового фонду в житловий, а також до певних пам’яток архітектури, що підлягають реставрації. Стандартні варіанти придбання нерухомості за 400 000 € та 800 000 € вимагають інвестицій в один об’єкт площею не менше ніж 120 м² основної житлової площі, тоді як ця вимога до площі не застосовується у разі зміни призначення об’єкта.

Програма також включає інвестиційні опції через бізнес, цінні папери та банківські депозити. Одностатеві подружжя можуть відповідати вимогам як члени сім’ї на тих самих підставах, що й інші одружені пари, після запровадження рівності в шлюбі.

Посвідка на проживання для фінансово незалежних осіб. Громадяни країн, що не входять до ЄС, які можуть забезпечувати себе без працевлаштування в Греції, можуть скористатися програмою для фінансово незалежних осіб. Нинішній мінімальний стабільний дохід становить 3500 € на місяць із підвищенням вимог для супроводжувальних членів сім’ї.

Цей варіант підходить для пенсіонерів і осіб, які живуть на пенсії, доходи від інвестицій або інші доходи, отримані за межами Греції, але він не надає права на працю в країні.

Стисло про Грецію для ЛГБТК±експатів

• Одностатевий шлюб: легалізовано з 2024 року
• Спільне усиновлення: легалізовано для одружених одностатевих пар із 2024 року
• Самовизначення гендеру: відсутнє повне самовизначення; потрібна судова процедура
• Оцінка ILGA-Europe 2026 року: 68 %
• Оцінка Equaldex: 66
• Варіанти проживання: «золота віза», посвідка на проживання для фінансово незалежних осіб

Ісландія поєднує один із найсильніших у Європі рівнів захисту прав ЛГБТК+ із винятково високим рівнем суспільного сприйняття. Вона посідає 3-тє місце серед 49 країн Європи з показником 86% на карті Rainbow Map 2026 року від ILGA-Europe.

Основне обмеження для потенційних експатів полягає в міграційних правилах: в Ісландії немає «золотої візи» чи програми проживання для осіб із пасивним доходом, тому довгостроковий переїзд зазвичай залежить від працевлаштування або сімейних зв’язків.

Права та захист ЛГБТК+ в Ісландії

Одностатеві шлюби є легальними з 2010 року, коли Ісландія скасувала залишки юридичної відмінності між шлюбом і зареєстрованими одностатевими партнерствами^{[66]Джерело: Уряд Ісландії — Гендерна рівність в Ісландії}. Усиновлення також відкрите для пар незалежно від сексуальної орієнтації^{[67]Джерело: Ísland.is — Усиновлення дитини з-за кордону}.

Закон Ісландії про гендерну автономію дозволяє особам віком від 15 років змінювати свій зареєстрований гендер без хірургічного втручання, гормональної терапії чи психіатричної оцінки, а також дозволяє нейтральний гендерний маркер, що позначається як X у паспортах^{[68]Джерело: Уряд Ісландії — Закон про гендерну автономію}. Законодавство Ісландії також забороняє дискримінацію за ознаками сексуальної орієнтації, гендерної ідентичності та гендерного самовираження у сфері зайнятості та інших сферах суспільного життя^{[69]Джерело: Уряд Ісландії — Шоста періодична доповідь відповідно до Міжнародного пакту про громадянські та політичні права}.

Життя в Ісландії

Ісландія щороку приваблює дедалі більше іноземних резидентів: іммігранти становили 19,6% населення у 2026 році, а іммігранти першого та другого поколінь разом становили 21,7%^{[70]Джерело: Статистична служба Ісландії — Населення за походженням у 2026 році}.

Що стосується суспільного сприйняття ЛГБТК±спільноти, воно є високим нарівні з юридичним захистом. Опитування 2025 року показало, що 89% ісландців, які висловили свою думку, вважають свою громаду хорошим місцем для життя ЛГБТК±осіб^{[71]Джерело: ILGA-Europe — Ісландія на Rainbow Map}. У Рейк’явіку зосереджена основна квір-сцена країни, а Рейк’явік Прайд приваблює понад 100 000 відвідувачів — вражаючий показник для країни з населенням менше ніж 400 000 осіб^{[72]Джерело: Visit Reykjavík — Reykjavík Pride}.

Головним практичним недоліком для експатів є вартість життя. Однокімнатна квартира коштує в середньому близько 2130 € на місяць у центрі Рейк’явіка та 1740 € за межами центру.

Ще один фактор, який слід враховувати під час переїзду до Ісландії, — це дуже короткий світловий день і холодна погода взимку^{[73]Джерело: Numbeo — Вартість життя в Рейк’явіку}.

Опції проживання для експатів

В Ісландії наразі немає «золотої візи» або спеціальної посвідки на проживання для осіб із пасивним доходом. Крім того, попередню нормативно-правову базу для довгострокових віз, що охоплювала можливість дистанційної роботи, було скасовано в травні 2026 року^{[74]Джерело: Directorate of Immigration — Візові послуги передано до Міністерства закордонних справ}. Короткострокова посвідка на проживання, що прийшла їй на заміну, обмежена в основному тривалими візитами до членів сім’ї та перебуванням митців, науковців і спортсменів, тому вона не функціонує як загальна віза цифрового кочівника^{[75]Джерело: Ísland.is — Короткострокова посвідка на проживання}.

Тому для більшості експатів з-поза меж ЄЕЗ працевлаштування є найактуальнішим шляхом. Ісландія видає посвідки на проживання для роботи, що вимагає експертних знань, за умов дефіциту робочої сили та за кількома іншими категоріями зайнятості^{[76]Джерело: Ísland.is — Посвідка на проживання на підставі роботи}. Дозвіл на роботу, що вимагає експертних знань, за наявності пропозиції роботи може надаватися на строк до 4 років. Працівник не може розпочати трудову діяльність до отримання як дозволу на проживання, так і дозволу на роботу^{[77]Джерело: Ísland.is — Дозвіл на роботу за наявності експертних знань}.

Ісландія для ЛГБТК±експатів стисло

• Одностатеві шлюби: легальні з 2010 року
• Спільне усиновлення: легальне з 2006 року
• Гендерне самовизначення: Так, без медичних вимог
• Оцінка ILGA-Europe 2026 року: 86 %
• Оцінка Equaldex: 93
• Опції проживання: Посвідки на проживання на підставі працевлаштування; немає «золотої візи» чи загальної візи цифрового кочівника

Данія протягом десятиліть була піонером у сфері прав ЛГБТК+. У 1989 році вона стала першою країною у світі, яка запровадила зареєстровані партнерства для одностатевих пар, а рівність у шлюбі відбулася у 2012 році. Сьогодні вона поєднує сильний юридичний захист із високим суспільним сприйняттям і посідає чільні позиції серед провідних країн Європи за рівнем прав ЛГБТК+^{[78]Джерело: Visit Copenhagen — Повний путівник ЛГБТКІА+ по Копенгагену}.

Права та захист ЛГБТК+ у Данії

Одностатеві шлюби є легальними з червня 2012 року, причому одностатеві подружжя загалом отримують такий самий юридичний статус, як і різностатеві подружні пари^{[79]Джерело: Правова інформація Данії — Закон про шлюб між двома особами однієї статі}. Данія також дозволяє повнолітнім особам змінювати свій юридичний гендер без хірургічного втручання чи медичного діагнозу, хоча заявники повинні підтвердити своє рішення після шестимісячного періоду на роздуми^{[80]Джерело: Your Europe — Правила юридичного визнання гендеру}.

Данія посідає 5-те місце серед 49 країн Європи з показником 85% на карті Rainbow Map 2026 року від ILGA-Europe. Її показник виріс на п’ять пунктів завдяки прогресу, що включає повну депатологізацію трансгендерної ідентичності в системі охорони здоров’я та оновлення національного плану дій щодо рівності.

Життя в Данії

У Копенгагені зосереджена найбільша ЛГБТК±спільнота країни з квір-барами, культурними майданчиками та фестивалем Copenhagen Pride, який проходить щосерпня^{[81]Джерело: Visit Copenhagen — Тиждень Copenhagen Pride}.

Спілкування з місцевими жителями є простим для експатів завдяки високому рівню володіння англійською мовою в Данії. Країна посідає 7-ме місце серед 123 країн і регіонів у світовому індексі знання англійської мови EF English Proficiency Index 2025 року^{[82]Джерело: EF English Proficiency Index — Данія}. Експат зазвичай може вести повсякденні розмови та працювати в багатьох міжнародних компаніях англійською мовою, хоча вивчення данської мови залишається важливим для глибшої інтеграції та деяких вакансій.

Основним недоліком є вартість життя, особливо в Копенгагені. Однокімнатна квартира коштує в середньому близько 1710 € на місяць у центрі Копенгагена та 1200 € за його межами. Експатам також слід враховувати темні данські зими та відносно високі повсякденні ціни порівняно з напрямками Південної Європи^{[83]Джерело: Numbeo — Вартість життя в Копенгагені}.

Варіанти проживання для експатів

У Данії немає «золотої візи», програми проживання для осіб із пасивним доходом або спеціальної візи цифрового кочівника, тому працевлаштування є основним шляхом для багатьох експатів з-за меж ЄС.

За схемою Pay Limit Scheme заявник із відповідною пропозицією роботи в Данії може отримати дозвіл на проживання та роботу, якщо його річна заробітна плата становить щонайменше 552 000 DKK, або приблизно 74 800 €, у 2026 році^{[84]Джерело: New to Denmark — Схема Pay Limit Scheme}.

Іншим варіантом є списки позитивних професій (Positive List), які охоплюють спеціальності з дефіцитом робочої сили. З липня 2026 року списки містять 164 професії, що вимагають вищої освіти, і 63 кваліфіковані професії. Заявникам потрібна пропозиція роботи за відповідною професією та кваліфікація, необхідна для цієї посади^{[85]Джерело: New to Denmark — Списки Positive List оновлено з 1 липня 2026 року}.

Стисло про Данію для ЛГБТК±експатів

• Одностатевий шлюб: легалізовано з 2012 року
• Спільне усиновлення: легалізовано з 2010 року
• Самовизначення гендеру: так, без медичних вимог; застосовується шестимісячний період на роздуми
• Оцінка ILGA-Europe 2026 року: 85 %
• Оцінка Equaldex: 82
• Варіанти проживання: робочі шляхи за Pay Limit Scheme та Positive List; «золота віза» та віза цифрового кочівника відсутні

Швеція має тривалу історію розширення прав ЛГБТК+ і залишається однією з найвідкритіших у соціальному плані країн Європи. Одностатеві шлюби, усиновлення та юридичне визнання одностатевих батьків закріплені в законі, а нова система визнання гендеру набула чинності у 2025 році.

Права та захист ЛГБТК+ у Швеції

Шлюб є гендерно-нейтральним з 2009 року, і одружені пари або пари, які проживають разом, можуть здійснювати спільне усиновлення незалежно від статі^{[86]Джерело: Government of Sweden — Шлюб}. Законодавство Швеції також визнає жінку законним родителем дитини, народженої її партнеркою, за відповідних умов, зокрема згідно з правилами, розробленими для визнання деяких сімей, сформованих за кордоном^{[87]Джерело: Government of Sweden — Про батьківство}. 

Новий закон про визнання гендеру набув чинності 1 липня 2025 року, спростивши зміну статі, зареєстрованої в реєстрі населення, з 16 років^{[88]Джерело: Swedish Parliament — Змінити стать стане простіше}. Реформа допомогла Швеції піднятися на 9-те місце з результатом 68% на веселковій карті ILGA-Europe 2026 року.

Життя у Швеції

Стокгольм є центром соціального та культурного життя ЛГБТК+ у Швеції та приймає фестиваль Stockholm Pride, який офіційний туристичний путівник міста описує як найбільше святкування Pride у Північній Європі^{[89]Джерело: Visit Stockholm — Stockholm Pride 2026}. Гетеборг має власну активну квір-спільноту, тоді як Мальме поєднує більш компактне міське середовище зі зручним доступом до Копенгагена через Ересуннську протоку. 

Новоприбулі також можуть комфортно спілкуватися англійською мовою: Швеція посідає 8-ме місце у світі в індексі володіння англійською мовою EF English Proficiency Index 2025 року^{[90]Джерело: EF English Proficiency Index — Швеція}. Пошук житла, ймовірно, буде значнішою практичною проблемою, особливо в Стокгольмі, де однокімнатна квартира коштує приблизно 1515 € на місяць у центрі міста та 980 € за його межами^{[91]Джерело: Numbeo — Вартість життя в Стокгольмі}.

Опції проживання для експатів

У Швеції немає «золотої візи» або спеціальної візи цифрового кочівника, тому працевлаштування є одним із основних шляхів для громадян країн, що не входять до ЄС. Більшості заявників потрібна пропозиція роботи та дозвіл на роботу. З червня 2026 року заробітна плата загалом повинна дорівнювати щонайменше 90 % від медіанної заробітної плати у Швеції; поточний мінімум становить 3060 € на місяць, а оплата праці також має відповідати колективним договорам або звичайній галузевій практиці. Члени сім’ї можуть подавати заяви разом із працівником^{[92]Джерело: Swedish Migration Agency — Подання заяви на дозвіл на роботу}.

Висококваліфіковані фахівці без пропозиції роботи від шведської компанії також мають окрему опцію: особи з науковим ступенем можуть отримати посвідку на проживання на строк до 9 місяців для пошуку роботи або вивчення можливості заснування бізнесу за умови відповідності фінансовим та страховим вимогам^{[93]Джерело: Swedish Migration Agency — Пошук роботи або відкриття бізнесу}.

Швеція для ЛГБТК±експатів стисло

• Одностатеві шлюби: легальні з 2009 року
• Спільне усиновлення: легальне з 2003 року
• Гендерне самовизначення: Немає повного самовизначення; все ще потрібна медична сертифікація
• Оцінка ILGA-Europe 2026 року: 68 %
• Оцінка Equaldex: 75
• Опції проживання: Дозволи на роботу; посвідка на проживання для висококваліфікованих шукачів роботи; немає «золотої візи» чи візи цифрового кочівника

Норвегія поєднує всебічні сімейні та антидискримінаційні права ЛГБТК+ із високим рівнем життя та активною квір-спільнотою у своїх великих містах. Вона входить до десятки провідних країн Європи за законодавством і політикою щодо ЛГБТК+, хоча переїзд туди зазвичай вимагає працевлаштування, а не інвестицій.

Права та захист ЛГБТК+ у Норвегії

Норвегія запровадила гендерно-нейтральні шлюби у 2009 році, надавши одностатевим парам такий самий доступ до шлюбу й усиновлення, як і іншим парам^{[94]Джерело: Уряд Норвегії — Шлюб і стосунки}. Лесбійські пари також можуть використовувати допоміжні репродуктивні технології за законодавством Норвегії. Захист від дискримінації поширюється на сексуальну орієнтацію, гендерну ідентичність і гендерне самовираження^{[95]Джерело: Уряд Норвегії — Більш рівноправне та інклюзивне суспільство для всіх ЛГБТК-людей}.

Країна також використовує модель декларативного юридичного визнання гендеру: діагноз, хірургічне втручання чи інше медичне лікування не потрібні^{[96]Джерело: Helsenorge — Зміна юридичного гендеру в Норвегії}. Osoби віком від 16 років можуть подавати заяву самостійно, тоді як дітям віком від 6 до 15 років потрібна згода батьків. Норвегія посідає 8-ме місце з 69% на карті Rainbow Map 2026 року від ILGA-Europe.

Життя в Норвегії

Осло є основним центром життя ЛГБТК+ із найбільшим у країні фестивалем Pride та широким вибором квір-організацій і закладів. Берген, Тронхейм і Ставангер мають менші спільноти, але все ж пропонують інфраструктуру значних регіональних міст^{[97]Джерело: Visit Norway — Подорожі для ЛГБТІК+ у Норвегії}. Норвегія також посідає 5-те місце у світі за індексом EF English Proficiency Index 2025 року, тому багато новоприбулих можуть комфортно спілкуватися від самого початку, навіть не володіючи норвезькою мовою^{[98]Джерело: EF English Proficiency Index — Норвегія}.

Повсякденне життя коштує дорого, особливо в Осло. Однокімнатна квартира коштує близько 1750 € на місяць у центрі міста та 1330 € за його межами^{[99]Джерело: Numbeo — Вартість життя в Осло}. Клімат — ще один фактор: зимові дні короткі по всій країні та стають дедалі темнішими далі на північ.

Варіанти проживання для експатів

Норвегія не реалізує програми «золота віза», програми для осіб із пасивним доходом або візи цифрового кочівника. Для більшості громадян країн, що не входять до ЄС/ЄЕЗ, переїзд залежить від відповідності вимогам для отримання посвідки на проживання для кваліфікованих працівників. Заявникам зазвичай потрібна відповідна вища освіта або професійна кваліфікація разом із конкретною пропозицією роботи від норвезького роботодавця^{[100]Джерело: Директорат з питань імміграції Норвегії — Кваліфіковані працівники}.

Стисло про Норвегію для ЛГБТК±експатів

• Одностатевий шлюб: легалізовано з 2009 року
• Спільне усиновлення: легалізовано з 2009 року
• Самовизначення гендеру: так, без медичних вимог
• Оцінка ILGA-Europe 2026 року: 69 %
• Оцінка Equaldex: 89
• Варіанти проживання: посвідка на проживання для кваліфікованих працівників; «золота віза», віза для осіб із пасивним доходом або віза цифрового кочівника відсутні

Фінляндія поєднує сильний захист ЛГБТК+ із високим суспільним сприйняттям і хорошою якістю життя, особливо для експатів, які віддають перевагу невеликим, добре організованим містам. Вона посідає 6-те місце серед 49 країн Європи з показником 70% на карті Rainbow Map 2026 року від ILGA-Europe.

Права та захист ЛГБТК+ у Фінляндії

Одностатеві пари мають можливість укладати шлюб із березня 2017 року та отримують такі самі права, як і різностатеві подружні пари, включаючи спільне усиновлення. Фінляндія також замінила зареєстровані партнерства гендерно-нейтральним шлюбом, хоча раніше зареєстровані партнерства залишаються визнаними^{[101]Джерело: Suomi.fi — Інформація про зареєстроване партнерство}.

Реформа 2023 року значно спростила юридичне визнання гендеру: повнолітні особи можуть змінити свій зареєстрований гендер без проходження медичного лікування^{[102]Джерело: Finlex — Закон про визнання гендеру 295/2023}.

У нормативно-правовій базі Фінляндії все ще є прогалини щодо захисту прав ЛГБТК+, зокрема відсутність загальнонаціональної заборони конверсійної терапії та специфічного захисту від медично необґрунтованих втручань щодо інтерсекс-неповнолітніх.

Життя у Фінляндії

Повсякденне ставлення загалом сприятливе. У останньому глобальному порівнянні Gallup 85% людей у Фінляндії зазначили, що їхній населений пункт є хорошим місцем для геїв і лесбійок, що ставить країну серед лідерів у всьому світі^{[103]Джерело: Gallup — Світові думки щодо ставлення до геїв і лесбійок}. У Гельсінкі зосереджена найпомітніша ЛГБТК±спільнота, тоді як Тампере та Турку пропонують спокійніші альтернативи зі значною кількістю студентів і фахівців.

Житло тут дешевше, ніж у кількох інших столицях скандинавських країн: однокімнатна квартира в Гельсінкі коштує в середньому близько 1120 € на місяць у центрі та 780 € за його межами^{[104]Джерело: Numbeo — Вартість життя в Гельсінкі}.

Темні зими вимагають певної практичної адаптації, і хоча багато фінів розмовляють англійською, вивчення фінської або шведської мови може розширити можливості працевлаштування та соціалізації для довгострокових резидентів.

Варіанти проживання для експатів

У Фінляндії немає «золотої візи» або спеціальної візи цифрового кочівника, тому працевлаштування є найочевиднішим шляхом для багатьох громадян країн, що не входять до ЄС.

Спеціалісти на висококваліфікованих посадах можуть подати заяву на отримання спеціальної посвідки на проживання, якщо вони мають підтверджене працевлаштування та заробляють щонайменше 3937 € на місяць у 2026 році. Перша посвідка може бути видана на строк до двох років. Відповідні спеціалісти можуть скористатися прискореною процедурою у Фінляндії, яка скорочує строк розгляду з 2 місяців до 14 днів^{[105]Джерело: Міграційна служба Фінляндії — Посвідка на проживання для спеціалістів}.

Стисло про Фінляндію для ЛГБТК±експатів

• Одностатевий шлюб: легалізовано з 2017 року
• Спільне усиновлення: легалізовано з 2017 року
• Самовизначення гендеру: так, без медичних вимог для повнолітніх
• Оцінка ILGA-Europe 2026 року: 70 %
• Оцінка Equaldex: 76
• Варіанти проживання: посвідка на проживання для спеціалістів та інші види посвідок на підставі працевлаштування; «золота віза» та віза цифрового кочівника відсутні

Німеччина пропонує іншу альтернативу порівняно зі скандинавськими країнами: значно більший ринок праці, кілька великих ЛГБТК±центрів і законодавчу базу, яка швидко модернізується. Закон про самовизначення 2024 року став важливою новою реформою, завдяки якій Німеччина перемістилася з 8-го на 7-ме місце з показником 70% на карті Rainbow Map 2026 року від ILGA-Europe.

Її позиція в цьому рейтингу є нижчою частково через те, що варіанти переїзду орієнтовані в основному на працівників, а не на інвесторів чи фінансово незалежних осіб. Існує також розрив між юридичною рівністю та повсякденним досвідом: останніми роками зросла кількість злочинів на ґрунті ненависті проти ЛГБТК+ та насильницьких нападів, а дискримінація залишається проблемою, незважаючи на порівняно сильний захист у Німеччині^{[106]Джерело: DW — Чому в Німеччині зростає кількість злочинів на ґрунті ненависті до ЛГБТК+?}.

Права та захист ЛГБТК+ у Німеччині

Шлюб відкритий для одностатевих пар з 2017 року, причому рівність у шлюбі також принесла права на спільне усиновлення^{[107]Джерело: Бундестаг Німеччини — Шлюб для всіх}. Закон про самовизначення, що діє з листопада 2024 року, замінив старий Закон про транссексуалів і дозволяє змінювати юридичний гендерний маркер та ім’я шляхом подання заяви до РАЦСу, а не через судову процедуру^{[108]Джерело: Федеральне міністерство — Закон про самовизначення}.

Показник Німеччини на карті Rainbow Map відображає сильний захист сімейних прав і рівності, але також свідчить про недоліки в таких сферах, як телесна недоторканність інтерсекс-осіб та повнота загальнонаціональних політик щодо ЛГБТК+.

Життя в Німеччині

Берлін пропонує одну з найбільших і найрізноманітніших квір-сцен у Європі. Але столиця — далеко не єдиний варіант: Кельн, Гамбург, Франкфурт і Мюнхен мають сформовані ЛГБТК±спільноти. Сама лише подія Berlin Pride виводить на вулиці сотні тисяч людей, роблячи видимість квір-спільноти помітною частиною міського життя^{[109]Джерело: Visit Berlin — День Крістофер-стріт 2026}.

Берлін більше не є надто дешевим за європейськими мірками. Однокімнатна квартира коштує приблизно 1320 € на місяць у центрі та 940 € за його межами^{[110]Джерело: Numbeo — Вартість життя в Берліні}.

Англійської мови часто достатньо для початку життя в Берліні та роботи в міжнародних компаніях, але німецька стає набагато важливішою при взаємодії з бюрократією, пошуку роботи за межами транснаціональних компаній або облаштуванні в менших містах.

Варіанти проживання для експатів

У Німеччині немає традиційної «золотої візи», але її Картка можливостей (Chancenkarte) дозволяє кваліфікованим громадянам країн, що не входять до ЄС, в’їжджати до країни для пошуку роботи, не маючи пропозиції роботи від німецького роботодавця. Заявники відповідають вимогам на підставі визнаних професійних документів або бальної системи та повинні підтвердити наявність коштів у розмірі щонайменше 1091 € на місяць у 2026 році^{[111]Джерело: Make it in Germany — Картка можливостей}.

Фахівці, які вже мають відповідну роботу, можуть натомість скористатися Блакитною карткою ЄС. Стандартний поріг заробітної плати у 2026 році становить 50 700 € на рік, знижуючись до 45 934,20 € для дефіцитних професій та деяких інших категорій заявників^{[112]Джерело: Make it in Germany — Блакитна картка ЄС}.

Стисло про Німеччину для ЛГБТК±експатів

• Одностатевий шлюб: легалізовано з 2017 року
• Спільне усиновлення: легалізовано з 2017 року
• Самовизначення гендеру: так, медична або психіатрична оцінка не потрібна
• Оцінка ILGA-Europe 2026 року: 70 %
• Оцінка Equaldex: 80
• Варіанти проживання: Картка можливостей і Блакитна картка ЄС; традиційна «золота віза» відсутня

Трансформація Ірландії у сфері прав ЛГБТК+ відбулася особливо швидко. У 2015 році вона стала першою країною, яка схвалила рівність шлюбів через національний референдум^{[113]Джерело: Уряд Ірландії — Референдум про рівність шлюбів: 10 років}.

Сьогодні вона поєднує ці права з перевагою англомовної країни ЄС. Ірландія посідає 14-те місце із 61% на «Веселковій карті» (Rainbow Map) ILGA-Europe 2026 року.

Католицька спадщина країни залишається помітною: 69% жителів назвали себе римо-католиками за даними перепису населения 2022 року, незважаючи на значне скорочення протягом останніх десятиліть^{[114]Джерело: Центральне статистичне бюро — Перепис населення 2022 року}. Для експатів більше немає інвестиційного шляху — Ірландія закрила свою програму для інвесторів-іммігрантів (Immigrant Investor Programme) для нових заяв у лютому 2023 року^{[115]Джерело: Служба імміграційного контролю — Закриття програми для інвесторів-іммігрантів}.

Права та захист ЛГБТК+ в Ірландії

Конституційна поправка 2015 року зафіксувала право на шлюб без розрізнення за статтю^{[116]Джерело: Уряд Ірландії — Конституція Ірландії}. Того ж року Закон про визнання гендеру запровадив юридичне визнання гендеру для повнолітніх, а реформи сімейного права розширили права батьківства та опіки для ЛГБТК±сімей^{[117]Джерело: Уряд Ірландії — Визнання гендеру}.

Правова база Ірландії залишається порівняно міцною, але охоплює не всі сфери. ILGA-Europe звертає увагу на такі невирішені питання, як доступ до гендерно-підтверджувальної медичної допомоги, визнання небінарних осіб і захист інтерстекс-неповнолітніх^{[118]Джерело: ILGA-Europe — Ірландія на «Веселковій карті»}.

Життя в Ірландії

Очевидною перевагою для багатьох, хто переїжджає до Ірландії з інших країн, є мова: експати можуть від самого початку працювати, орендувати житло й вирішувати побутові питання англійською мовою без мовного бар’єру, характерного для багатьох інших країн Європи.

У Дубліні діє найбільша ЛГБТК±спільнота країни та проходить наймасштабніша програма Прайду, тоді як Корк і Ґолвей пропонують альтернативи у менших містах^{[119]Джерело: Visit Dublin — Фестиваль Дублін Прайд 2026}. 

Однокімнатна квартира в Дубліні коштує приблизно 2150 € на місяць у центрі та 1850 € за його межами^{[120]Джерело: Numbeo — Вартість життя в Дубліні}. Це робить витрати на житло однією з найважливіших статей бюджету під час планування переїзду. 

Варіанти отримання права на проживання для експатів

Фінансово незалежні особи, які прагнуть вийти на пенсію або жити в Ірландії без права на оплачувану роботу, можуть отримати довгостроковий дозвіл на проживання Stamp 0. 

Заявники повинні мати особистий дохід не менше ніж 50 000 € на рік, а також достатній сукупний капітал для покриття значних непередбачених витрат. Вони також зобов’язані мати приватне медичне страхування та не можуть розраховувати на державні соціальні послуги^{[121]Джерело: Служба імміграційного контролю — Переїзд до Ірландії на пенсію}.

Для тих, хто переїжджає з метою працевлаштування, Дозвіл на роботу за критично важливими спеціальностями (Critical Skills Employment Permit) охоплює стратегічно важливі професії. У 2026 році основний поріг заробітної плати починається від 40 904 € на рік для відповідних професій, що потребують вищої освіти, із вищими порогами для інших кваліфікованих посад ^{[122]Джерело: Департамент підприємництва — Дозвіл на роботу за критично важливими спеціальностями}.

Ірландія для ЛГБТК±експатів стисло

• Одностатеві шлюби: легалізовані з 2015 року
• Спільне усиновлення: легалізоване з 2017 року
• Гендерне самовизначення: так, без медичних вимог для повнолітніх
• Оцінка ILGA-Europe 2026 року: 61 %
• Оцінка Equaldex: 70
• Варіанти отримання права на проживання: Stamp 0 для фінансово незалежних осіб, які відповідають вимогам; Дозвіл на роботу за критично важливими спеціальностями; програму для інвесторів закрито у 2023 році

Аргентина стала першою країною в Латинській Америці, яка запровадила одностатеві шлюби, і залишається важливим регіональним центром ЛГБТК±культури. Буенос-Айрес поєднує виразну квір-спільноту з порівняно доступною вартістю життя, хоча експатам варто враховувати мінливе економічне середовище Аргентини під час планування довгострокового переїзду.

Права та захист ЛГБТК+ в Аргентині

Аргентина легалізувала одностатеві шлюби у 2010 році, поширивши на одностатеві пари ті самі норми щодо шлюбу й усиновлення^{[123]Джерело: Уряд Аргентини — Закон № 26 618 про цивільний шлюб}. Закон про гендерну ідентичність був ухвалений у 2012 році й зафіксував право на визнання обраної гендерної ідентичності без вимоги проведення хірургічного втручання чи отримання психіатричного діагнозу^{[124]Джерело: Уряд Аргентини — Закон № 26 743 про гендерну ідентичність}.

Нещодавно відбулися зміни, що торкнулися трансгендерних неповнолітніх. З лютого 2025 року особи віком до 18 років не мають доступу до гормональної терапії та хірургічних втручань, передбачених статтею 11 Закону про гендерну ідентичність^{[125]Джерело: Уряд Аргентини — Обмеження щодо гормональної терапії та хірургічних втручань для неповнолітніх}. 

Суспільна підтримка рівності ЛГБТК+ усе ж залишається значною: компанія Ipsos повідомила у 2026 році, що 58% аргентинців підтримують закони, які захищають осіб ЛГБТК+ від дискримінації у сферах працевлаштування, освіти, житла та соціальних послуг^{[126]Джерело: Ipsos — Прайд в Аргентині 2026}.

Життя в Аргентині

У Буенос-Айресі розташований безумовно найбільший осередок ЛГБТК±життя країни. Офіційне туристичне бюро міста описує його як ЛГБТ-столицю Латинської Америки з квір-нічним життям, культурними центрами, подіями та традиційними місцями зустрічей у районах Палермо та Реколета^{[127]Джерело: Туризм Буенос-Айреса — Розмаїтий Буенос-Айрес}. Мендоса та Патагонія приваблюють експатів, які шукають спокійніший спосіб життя подалі від столиці.

Оренда житла залишається порівняно доступною як для великого міжнародного мегаполісу й становить близько 630 € на місяць за однокімнатну квартиру в центрі Буенос-Айреса та 450 € за його межами^{[128]Джерело: Numbeo — Вартість життя в Буенос-Айресі}.

Варіанти отримання права на проживання для експатів

Аргентина запроваджує програму громадянства за інвестиції, яка дозволить іноземним громадянам отримати громадянство без виконання звичайної вимоги щодо дворічного проживання. Очікується, що прийом заяв за програмою розпочнеться до кінця 2026 року. 

Заявники матимуть дві опції для інвестування: 

• зробити безповоротний внесок у розмірі 350 000 $ до Державного казначейства; 
• придбати державні облігації вартістю 800 000 $. 

Чоловік або дружина, а також неодружені діти без дітей віком від 18 до 25 років можуть бути включені до заяви за додатковий внесок у розмірі 100 000 $ за кожного, а внесок за дітей віком до 18 років становить 25 000 $ за кожного^{[129]Джерело: Уряд Аргентини — Програма громадянства за інвестиції}. 

Аргентина пропонує варіант отримання права на проживання для цифрових кочівників із певних країн. Громадяни країн, які можуть в’їжджати до Аргентини без візи як туристи, можуть отримати дозвіл на тимчасове проживання на 180 днів з можливістю продовження на такий самий строк, якщо вони працюють віддалено на іноземних фізичних або юридичних осіб. Заявники повинні надати підтвердження професійної діяльності та віддаленого доходу^{[130]Джерело: Уряд Аргентини — Тимчасова посвідка на проживання для цифрових кочівників}.

Особи, які живуть за рахунок доходу від активів за кордоном, можуть подати заяву на отримання посвідки на тимчасове проживання строком на один рік із можливістю продовження. Щомісячний пасивний дохід повинен дорівнювати щонайменше п’яти мінімальним заробітним платам в Аргентині. У 2026 році одна мінімальна заробітна плата становить 383 800 ARS, тому заявнику необхідно мати щонайменше 1 919 000 ARS на місяць, або приблизно 1260 $. Дохід повинен надходити від таких активів, як інвестиції, нерухомість або частки в бізнесі, а не від особистої праці^{[131]Джерело: Уряд Аргентини — Посвідка на тимчасове проживання для осіб із пасивним доходом (rentista)}.

Аргентина для ЛГБТК±експатів стисло

• Одностатеві шлюби: легалізовані з 2010 року
• Спільне усиновлення: легалізоване з 2010 року
• Гендерне самовизначення: так, без вимог щодо медичного чи психологічного обстеження
• Оцінка ILGA-Europe 2026 року: непридатна для застосування
• Оцінка Equaldex: 75
• Варіанти отримання права на проживання: громадянство за інвестиції, право на проживання для цифрових кочівників, посвідка на проживання для осіб із пасивним доходом (Rentista)

Канада визнає одностатеві шлюби на всій території країни вже понад два десятиліття й захищає сексуальну орієнтацію та гендерну ідентичність на федеральному рівні. Вона також залишається соціально відкритою за міжнародними стандартами: дослідження Ipsos Pride 2026 року продовжує демонструвати широку підтримку основних прав ЛГБТК+ серед канадців^{[132]Джерело: Ipsos — Звіт про Прайд 2026}. 

Права та захист ЛГБТК+ у Канаді

Закон про цивільний шлюб визначає цивільний шлюб як союз двох осіб із 2005 року, надаючи одностатевим парам рівний доступ до шлюбу на всій території країни^{[133]Джерело: Уряд Канади — Закон про цивільний шлюб}. Канадський закон про права людини прямо забороняє дискримінацію за ознаками сексуальної орієнтації, гендерної ідентичності чи самовираження у сферах федеральної юрисдикції^{[134]Джерело: Уряд Канади — Канадський закон про права людини}.

Канада також криміналізувала конверсійну терапію: Кримінальний кодекс забороняє проведення конверсійної терапії, її рекламу та отримання від неї матеріальної вигоди^{[135]Джерело: Уряд Канади — Положення Кримінального кодексу про конверсійну терапію}. Законодавство провінцій охоплює багато інших сфер повсякденного життя, тому окремі деталі сімейного, медичного та антидискримінаційного регулювання відрізняються залежно від провінції.

Життя в Канаді

Торонто, Монреаль і Ванкувер пропонують експатам три дуже різні варіанти великих міст: від англомовних Торонто й Ванкувера до двомовного, переважно франкомовного Монреаля. Для ЛГБТК±новоприбулих це означає вибір між кількома сформованими міськими спільнотами, а не єдиним національним центром. У Квебеку вивчення французької мови є особливо корисним для роботи та довгострокової інтеграції.

Витрати на житло можуть бути значними. Однокімнатна квартира коштує приблизно 1430 € на місяць у центрі міста та 1265 € за його межами^{[136]Джерело: Numbeo — Вартість життя в Торонто}. 

Варіанти отримання права на проживання для експатів

Програма для іммігрантів-інвесторів у Квебеку (Québec Immigrant Investor Program). Заявники повинні мати чисті активи на суму приблизно 1,24 млн €, зробити п’ятирічну поворотну інвестицію в розмірі близько 622 000 € та сплатити внесок у розмірі близько 124 000 €. Вони також повинні мати щонайменше два роки відповідного управлінського досвіду та володіти розмовною французькою мовою^{[137]Джерело: Уряд Квебеку — Умови імміграції як інвестор} .

Програма також вимагає перебування в Квебеку протягом певного строку перед остаточним відбором — мінімальна вимога становить 12 місяців протягом останніх 2 років. Імміграційні правила Канади визнають чоловіка/дружину та факт спільного проживання незалежно від статі, тому одностатеві пари керуються тими ж визначеннями сім’ї, що й інші заявники^{[138]Джерело: Уряд Канади — Спонсорство чоловіка, дружини або партнера}.

Канада для ЛГБТК±експатів стисло

• Одностатеві шлюби: легалізовані на всій території країни з 2005 року
• Спільне усиновлення: легалізоване на всій території країни, регулюється провінціями та територіями
• Гендерне самовизначення: правила відрізняються залежно від провінції та території; у федеральних документах, що посвідчують особу, може використовуватися позначка гендеру X
• Оцінка ILGA-Europe 2026 року: непридатна для застосування
• Оцінка Equaldex: 78
• Варіанти отримання права на проживання: Програма для іммігрантів-інвесторів у Квебеку; федеральні програми імміграції для кваліфікованих фахівців

Нова Зеландія поєднує визнані права осіб LGBTQ+ із високим рівнем суспільного сприйняття та діючим шляхом отримання права на проживання за інвестиції. Останні глобальні дані Gallup зараховують її до першої десятки країн світу за часткою жителів, які вважають свій регіон сприятливим місцем для проживання геїв і лесбійок. 

Права та захист осіб LGBTQ+ у Новій Зеландії

Одностатеві шлюби є легальними з серпня 2013 року, причому закон визначає шлюб незалежно від статі, сексуальної орієнтації чи гендерної ідентичності^{[139]Джерело: Уряд Нової Зеландії — Питання та відповіді щодо Закону про внесення змін до законодавства про шлюб}. Сексуальна орієнтація також є підставою, за якою дискримінація заборонена згідно із Законом про права людини^{[140]Джерело: Законодавство Нової Зеландії — Закон про права людини 1993 року}.

З 2023 року особи, народжені в Новій Зеландії, можуть змінити стать, вказану в свідоцтві про народження, шляхом подання офіційної заяви під присягою замість звернення до Суду у справах сім’ї та без необхідності підтверджувати проходження медичного лікування. Доступні позначки охоплюють жіночу, чоловічу та небінарну стать^{[141]Джерело: Уряд Нової Зеландії — Зміна зареєстрованої статі у свідоцтві про народження}.

Життя в Новій Зеландії

Окленд пропонує найбільший міський ринок праці та міжнародну спільноту, тоді як Веллінгтон забезпечує атмосферу меншої столиці з високою концентрацією культурних установ і державних органів. Головний компроміс щодо способу життя в країні полягає в її географії: переїзд до Нової Зеландії означає значно триваліші поїздки до Європи та Північної Америки, ніж з будь-якого іншого пункту призначення в цьому рейтингу.

Житло в Окленді є дорогим порівняно з місцевими доходами. Однокімнатна квартира коштує близько 1060 € на місяць у центрі та 1050 € за його межами^{[142]Джерело: Numbeo — Вартість життя в Окленді}.

Варіанти отримання права на проживання для експатів

Віза Active Investor Plus надає право на проживання через інвестиції. У категорії Growth (Зростання) заявники інвестують приблизно 2,5 млн € на три роки; категорія Balanced (Збалансована) вимагає близько 5 млн € на п’ять років. Віза дозволяє власнику жити, працювати та навчатися в Новій Зеландії та може охоплювати партнера й дітей на утриманні віком до 24 років включно^{[143]Джерело: Міграційна служба Нової Зеландії — Віза Active Investor Plus}. 

Партнерство. Міграційні правила Нової Зеландії визначають партнерство як справжні та стабільні стосунки між двома особами однієї або протилежної статі, які перебувають у шлюбі, цивільному союзі чи фактичних шлюбних відносинах. Таким чином, одностатеві партнери підпадають під ті самі правила партнерства з метою імміграції^{[144]Джерело: Міграційна служба Нової Зеландії — Візи для партнерів}.

Нова Зеландія для експатів LGBTQ+: стислий огляд

• Одностатеві шлюби: легальні з 2013 року
• Спільне усиновлення: легальне для одружених одностатевих пар з 2013 року
• Гендерне самовизначення: так для свідоцтв про народження Нової Зеландії, без медичних вимог
• Оцінка ILGA-Europe 2026: не застосовується
• Оцінка Equaldex: 80
• Варіанти отримання права на проживання: віза Active Investor Plus

Австралія поєднує сформовані права ЛГБТК+ із високим рівнем суспільного сприйняття та кількома великими міжнародними містами. Сідней посідає особливе місце у світовій квір-культурі, тоді як у Мельбурні, Брісбені та Перті також є сформовані ЛГБТК±спільноти. Для експатів головним обмеженням є імміграція: Австралія закрила свою спеціальну програму для бізнесу та інвесторів для нових заявників у 2024 році.

Права та захист ЛГБТК+ в Австралії

Австралія запровадила рівність шлюбів у 2017 році, внісши зміни до Закону про шлюб, щоб право на шлюб більше не залежало від статі чи гендеру^{[145]Джерело: Департамент Генерального прокурора Австралії — Рівність шлюбів в Австралії}. 

На федеральному рівні Закон про статеву дискримінацію забороняє дискримінацію за ознаками сексуальної орієнтації, гендерної ідентичності та інтерстекс-статусу у сферах працевлаштування, освіти, житла та надання послуг. Деякі процедури сімейного права та визнання гендеру все ще відрізняються в залежності від штатів і територій^{[146]Джерело: Австралійська комісія з прав людини — Права ЛГБТІКА+}.

Правова база Австралії все ще має прогалини. У своїй оцінці 2026 року Австралійська комісія з прав людини звернула увагу на проблеми, пов’язані з дискримінацією та відсутністю федерального захисту від медично необґрунтованих втручань щодо інтерстекс-немовлят; штати Вікторія та Австралійська столична територія ухвалили суворіші заходи захисту в цій сфері^{[147]Джерело: Австралійська комісія з прав людини — Оцінка прав людини в Австралії 2026 року: Сексуальна орієнтація, гендерна ідентичність та інтерстекс-статус}.

Життя в Австралії

У Сіднеї вирує найвідоміше на міжнародному рівні ЛГБТК±життя країни та проходить Сіднейський гей- і лесбі-марш Марді Ґра — наймасштабніше святкування ЛГБТКІА+ в Австралії^{[148]Джерело: Destination NSW — Сіднейський гей- і лесбі-марш Марді Ґра}. Мельбурн пропонує ще одну велику квір-спільноту разом із виразним мистецьким і культурним життям. Найсвіжіше порівняння Gallup на рівні країн виявило, що 85% австралійців вважають свій регіон сприятливим місцем для життя ґеїв та лесбійок. 

Витрати на житло можуть зробити облаштування в Сіднеї дорогим. Однокімнатна квартира коштує приблизно 2210 € на місяць у центрі міста та 1485 € за його межами. Мельбурн та менші міста Австралії можуть запропонувати інші співвідношення вартості та способу життя, тоді як розміри країни означають, що експатам варто також враховувати відстані для внутрішніх поїздок під час вибору місця для життя^{[149]Джерело: Numbeo — Вартість життя в Сіднеї}.

Варіанти отримання права на проживання для експатів

В Австралії немає діючої програми отримання права на проживання або громадянства за інвестиції. 

Кваліфіковані фахівці можуть натомість розглянути такі візи, як Незалежна віза для кваліфікованих фахівців (Skilled Independent visa, підклас 189), яка надає право на постійне проживання запрошеним заявникам відповідних професій^{[150]Джерело: Департамент внутрішніх справ Австралії — Незалежна віза для кваліфікованих фахівців}. Кандидати спочатку подають вираження зацікавленості (Expression of Interest) через систему SkillSelect і беруть участь у конкурсі на отримання запрошення на основі таких факторів, як кваліфікація, професійний досвід і рівень володіння англійською мовою^{[151]Джерело: Департамент внутрішніх справ Австралії — Система SkillSelect}.

Австралія для ЛГБТК±експатів стисло

• Одностатеві шлюби: легалізовані з 2017 року
• Спільне усиновлення: легалізоване у всіх штатах і територіях з 2018 року
• Гендерне самовизначення: правила відрізняються залежно від штату та території
• Оцінка ILGA-Europe 2026 року: непридатна для застосування
• Оцінка Equaldex: 78
• Варіанти отримання права на проживання: шляхи кваліфікованої міграції; пряму програму для інвесторів закрито у 2024 році

Уругвай вирізняється в Латинській Америці охопленням законодавства щодо прав ЛГБТК+ і відкритістю політики різноманітності як на національному, так і на місцевому рівнях. Монтевідео пропонує компактнішу та спокійнішу альтернативу мегаполісам регіону, тоді як імміграційні правила роблять довгострокове облаштування відносно доступним.

Права та захист ЛГБТК+ в Уругваї

Уругвай легалізував одностатеві шлюби у 2013 році^{[152]Джерело: IMPO — Закон № 19 075 про рівні шлюби}. Його Комплексний закон про трансгендерних осіб 2018 року зафіксував право на гендерну ідентичність і запровадив ширші заходи захисту та підтримки трансгендерних людей^{[153]Джерело: IMPO — Закон № 19 684 про трансгендерних осіб}. Національне антидискримінаційне законодавство прямо охоплює сексуальну орієнтацію та сексуальну ідентичність^{[154]Джерело: IMPO — Закон № 17 817 про дискримінацію}.

Уряд продовжує вдосконалювати політику щодо ЛГБТК+, а не вважає юридичну рівність повністю завершеною. Міністерство соціального розвитку Уругваю оголосило нові пріоритети на 2026–2030 роки щодо захисту осіб ЛГБТІК+^{[155]Джерело: Міністерство соціального розвитку Уругваю — Департамент сексуального різноманіття}, тоді як план різноманітності Монтевідео прямо визнає наявність нерівності у сферах працевлаштування, охорони здоров’я, житла та доступу до публічних просторів^{[156]Джерело: Уряд Уругваю — План різноманітності Монтевідео на 2026–2030 роки}.

Життя в Уругваї

Більшість експатів, які розглядають Уругвай, поселяються в Монтевідео, де міська влада утримує спеціальний секретаріат із питань різноманітності та центр ЛГБТІК±спільноти^{[157]Джерело: Міська влада Монтевідео — Секретаріат із питань різноманітності}. Столиця приєдналася до Мережі веселкових міст (Rainbow Cities Network) у 2026 році та зробила інклюзію ЛГБТК+ частиною своєї політики у сферах житла, праці, охорони здоров’я, культури й публічних просторів. 

Оренда житла в Монтевідео дешевша, ніж у більшості західноєвропейських столиць, хоча Уругвай не обов’язково є дешевим напрямком за мірками Південної Америки. Однокімнатна квартира коштує в середньому приблизно 625 € на місяць у центрі та 485 € за його межами^{[158]Джерело: Numbeo — Вартість життя в Монтевідео}.

Варіанти отримання права на проживання для експатів

Дистанційні працівники та самозайняті фахівці, які працюють на іноземних клієнтів або компанії, можуть спочатку перебувати в країні за програмою Уругваю для цифрових кочівників. Дозвіл видається на шість місяців із можливістю продовження ще на шість місяців; надалі ті, хто бажає залишитися, можуть розглянути можливість отримання посвідки на тимчасове або постійне проживання^{[159]Джерело: Uruguay XXI — Цифрові кочівники можуть легально жити й працювати в Уругваї}.

Уругвай також дозволяє іноземцям, які мають намір оселитися настійно, подавати заяву на отримання посвідки на постійне проживання вже після прибуття до країни^{[160]Джерело: Міністерство закордонних справ Уругваю — Проживання в Уругваї}.

Уругвай для ЛГБТК±експатів стисло

• Одностатеві шлюби: легалізовані з 2013 року
• Спільне усиновлення: легалізоване з 2009 року
• Гендерне самовизначення: так, без медичних вимог
• Оцінка ILGA-Europe 2026 року: непридатна для застосування
• Оцінка Equaldex: 87
• Варіанти отримання права на проживання: право на проживання для цифрових кочівників; шляхи отримання посвідки на постійне проживання

Тайвань посідає унікальне місце в Азії: він став першою юрисдикцією регіону, яка легалізувала одностатеві шлюби, і відтоді продовжує розширювати сімейні права. Тайбей доповнює це масштабним святкуванням Прайду, розвиненим громадським транспортом і зростаючою міжнародною спільнотою фахівців, що робить Тайвань особливо привабливим для ЛГБТК±експатів, які бажають жити в Східній Азії.

Права та захист ЛГБТК+ на Тайвані

Одностатеві шлюби стали законними у 2019 році згідно із Законом про імплементацію тлумачення Судового Юаня № 748^{[161]Джерело: Міністерство юстиції Тайваню — Закон про імплементацію тлумачення Судового Юаня № 748}. Поправки, ухвалені у 2023 році, розширили права на усиновлення для одружених одностатевих пар. Тайвань також розширив визнання транснаціональних шлюбів: попереднє обмеження щодо пар, де іноземний партнер походив із юрисдикції без рівності шлюбів, переважно скасовано, за винятком особливих правил для випадків між берегами Тайванської протоки^{[162]Джерело: Виконавчий Юань — Звіт про виконання Конвенції про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок (CEDAW)}.

Суспільне сприйняття продовжує зростати після легалізації. Опитування 2026 року зафіксувало 54,3% підтримки одностатевих шлюбів, 63% — транснаціональних одностатевих шлюбів і 67,2% — спільного усиновлення одностатевими парами^{[163]Джерело: Focus Taiwan — Підтримка одностатевих шлюбів зросла до 54,3 %}.

Життя на Тайвані

Тайбей є осередком ЛГБТК±життя та приймає Тайванський ЛГБТ±прайд — один із найбільших квір-заходів в Азії. 24-й прайд заплановано на 31 жовтня 2026 року за участю громадських груп, університетів, підприємств і міжнародних організацій^{[164]Джерело: Тайванський ЛГБТ+-прайд — Офіційний сайт 2026 року}.

Повсякденні витрати є помірними порівняно з багатьма великими містами з цього рейтингу. Однокімнатна квартира в Тайбеї коштує приблизно 655 € на місяць у центрі міста та 450 € за його межами^{[165]Джерело: Numbeo — Вартість життя в Тайбеї}. Розгалужена система метро Тайбея та щільне планивання міста роблять проживання без автомобіля цілком зручним. 

Варіанти отримання права на проживання для експатів

Програма візи цифрового кочівника на Тайвані відкрита для громадян країн із безвізовим режимом. Заявники віком від 30 років повинні загалом підтвердити річний дохід не менше ніж 34 850 € за один із двох попередніх років. Для заявників віком від 20 до 29 років цей поріг становить близько 17 425 €. Їм також необхідний середній залишок на банківському рахунку близько 8710 € за попередні шість місяців і міжнародне медичне страхування. Віза спочатку видається на шість місяців і може продовжуватися з кроком у шість місяців на загальний строк перебування до двох років^{[166]Джерело: Бюро консульських справ Тайваню — Гостьова віза для цифрових кочівників}. 

Висококваліфіковані фахівці можуть розглянути Золоту карту працевлаштування Тайваню (Taiwan Employment Gold Card), яка поєднує резидентську візу, відкритий дозвіл на роботу, свідоцтво про реєстрацію іноземця (Alien Resident Certificate) та дозвіл на повторний в’їзд. Вона зазвичай дійсна від одного до трьох років і не вимагає спонсорства від конкретного роботодавця^{[167]Джерело: Офіс Золотої карти Тайваню — Що таке Золота карта?}.

Тайвань для ЛГБТК±експатів стисло

• Одностатеві шлюби: легалізовані з 2019 року
• Спільне усиновлення: легалізоване з 2023 року
• Гендерне самовизначення: загальна зафіксована законом процедура самовизначення відсутня
• Оцінка ILGA-Europe 2026 року: непридатна для застосування
• Оцінка Equaldex: 60
• Варіанти отримання права на проживання: віза цифрового кочівника; Золота карта працевлаштування (Employment Gold Card)

Таїланд став першою країною в Південно-Східній Азії, яка запровадила рівність шлюбів, коли його новий закон набрав чинності в січні 2025 року. Його нормативно-правова база в окремих сферах усе ще формується, однак у Бангкоку вже існує велика й помітна ЛГБТК±спільнота, а відносно низька вартість життя та варіанти довгострокових віз роблять країну особливо зручною для віддалених працівників.

Права та захист ЛГБТК+ у Таїланді

Закон про рівність шлюбів набрав чинності 23 січня 2025 року, надавши одностатевим парам рівний доступ до цивільного шлюбу та пов’язаних із ним прав у таких сферах, як спадкування, власність, ухвалення медичних рішень й усиновлення. У Таїланді також діють заходи захисту за Законом про гендерну рівність, хоча загальна база прав ЛГБТК+ залишається менш комплексною, ніж у європейських країнах із найвищими рейтингами^{[168]Джерело: Управління Верховного комісара ООН з прав людини — Історичний закон Таїланду про рівність шлюбів}. 

Юридичне визнання гендеру залишається сферою реформування, а не повністю закріпленим правом. У 2026 році Таїланд представив свій перший Національний хартію охорони здоров’я щодо благополуччя трансгендерних осіб, у якій юридичне визнання гендеру поряд із медичним обслуговуванням, боротьбою з дискримінацією та працевлаштуванням визначено сферами, що потребують подальших дій^{[169]Джерело: Офіс Національної комісії охорони здоров’я — Національна хартія охорони здоров’я щодо благополуччя трансгендерних осіб}.

Життя в Таїланді

У Бангкоку вирує найбільше ЛГБТК±життя країни, тоді як Чіангмай і Пхукет поєднують сформовані міжнародні спільноти зі спокійнішим ритмом життя. Заходи Прайду розширилися й за межі столиці: ініціативи уряду Таїланду у 2026 році охоплювали Мережу міст Прайду, що об’єднала десятки провінцій^{[170]Джерело: Уряд Королівства Таїланд — Бангкок Прайд 2026}. Опитування Ipsos 2026 року виявило, що в Таїланді спостерігається найвища серед досліджуваних країн підтримка ширшого представлення ЛГБТК+ на телебаченні, у кіно та рекламі — 59%^{[171]Джерело: Ipsos — Звіт про Прайд 2026}.

Оренда житла в Бангкоку залишається істотно дешевшою, ніж у більшості столиць Західної Європи. Однокімнатна квартира коштує приблизно 575 € на місяць у центрі та 280 € за його межами^{[172]Джерело: Numbeo — Вартість життя в Бангкоку}.

Варіанти отримання права на проживання для експатів

Віза Destination Thailand Visa (DTV) підходить для цифрових кочівників, віддалених працівників і фрилансерів, які працюють поза ринком праці Таїланду. Вона дійсна протягом п’яти років із багаторазовим в’їздом і дозволяє перебувати в країні до 180 днів за один в’їзд з можливістю одного продовження ще до 180 днів. Заявники зазвичай повинні надати фінансове підтвердження на суму не менше ніж 13 100 €. Чоловік або дружина та діти віком до 20 років можуть отримати візу DTV як утриманці^{[173]Джерело: Посольство Королівства Таїланд — Destination Thailand Visa}.

Іншим варіантом є віза Thailand Privilege Visa. На відміну від «золотої візи», вона по суті є довгостроковою туристичною візою й не веде до отримання посвідки на постійне проживання чи громадянства. Поточні офіційні пакети членства починаються з 5-річного пакета Bronze вартістю приблизно 17 000 €, тоді як триваліші пакети розраховані на строк до 20 років^{[174]Джерело: Thailand Privilege — Пакети членства}.

Таїланд для ЛГБТК±експатів стисло

• Одностатеві шлюби: легалізовані з 2025 року
• Спільне усиновлення: легалізоване для одружених одностатевих пар з 2025 року
• Гендерне самовизначення: процедура юридичного визнання гендеру відсутня
• Оцінка ILGA-Europe 2026 року: непридатна для застосування
• Оцінка Equaldex: 65
• Варіанти отримання права на проживання: віза Destination Thailand Visa; віза Thailand Privilege Visa

Країна може виглядати дружньою до ЛГБТ на папері, але виявитися складною в повсякденному житті. Рівність шлюбів, антидискримінаційні закони та визнання гендеру мають важливе значення, проте експатам також потрібно знати, чи зможуть вони включити партнера до заяви на отримання права на проживання, отримати доступ до медичного обслуговування, орендувати житло, безпечно працювати та виховувати сім’ю з юридичною впевненістю.

Юридичний захист

Одностатеві шлюби чи цивільні партнерства є переконливими ознаками визнання, але вони не охоплюють усіх аспектів. Варто також перевірити, чи забороняє країна дискримінацію за ознаками сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності під час працевлаштування, оренди житла, здобуття освіти, отримання медичної допомоги й доступу до послуг. Рейтинги та карти, такі як ILGA, дають реалістичне уявлення про правову структуру більшості країн.

Визнання сім’ї

Деякі країни дозволяють одностатевим парам укладати шлюб, але все ж обмежують спільне усиновлення, допоміжні репродуктивні технології, сурогатне материнство або автоматичне визнання обох батьків у свідоцтві про народження. Транснаціональним сім’ям слід бути особливо обачними, оскільки батьківські права, визнані в одній країні, можуть вимагати додаткових юридичних процедур в іншій. За даними ОЕСР, сімейні права, захист від дискримінації та доступ до послуг є ключовими складовими справжньої інклюзії ЛГБТІ^{[175]Джерело: ОЕСР}. 

Повсякденне життя

Ставлення в суспільстві відрізняється залежно від країни, регіону та конкретного району. Великі міста часто мають згуртованіші ЛГБТ-спільноти, інклюзивніших роботодавців і кращий доступ до спеціалізованої медичної допомоги. 

У ЄС ставлення суспільства загалом стало більш позитивним: за даними опитування «Євробарометр» 2023 року, 72% європейців погодилися з тим, що одностатеві шлюби мають бути дозволені по всій Європі, хоча рівень підтримки все ще різниться залежно від країни^{[176]Джерело: Європейська Комісія — Спеціальний «Євробарометр» 535: Дискримінація в Європейському Союзі}.

Сфера охорони здоров’я потребує окремої перевірки, особливо для трансгендерних експатів і людей, які живуть із ВІЛ. Юридичний доступ у практиці не завжди означає легкий доступ, тому варто перевірити, чи є доступними дружні до ЛГБТ-пацієнтів лікарі, чи надається гендерно-підтверджувальна допомога та чи покриває державне або приватне страхування необхідне лікування.

Важливо також реалістично оцінювати зміни в законодавстві та розуміти, що вони не змінюють ситуацію в країні миттєво. Греція, наприклад, легалізувала цивільні одностатеві шлюби у 2024 році шляхом ухвалення Закону № 5089/2024^{[177]Джерело: Парламент Греції — Закон № 5089/2024 про рівність у цивільному шлюбі}, однак для формування адміністративної практики, суспільного ставлення та конкретних імміграційних правил за програмами потрібен час.

Імміграційний статус для партнерів, чоловіка та дружини 

Чоловік або дружина в одностатевому шлюбі можуть визнаватися сімейним законодавством, але не завжди автоматично приймаються як утриманці за кожною візовою, резидентською чи інвесторською програмою. Парам слід перевіряти, чи можуть чоловік/дружина, цивільні партнери, незареєстровані партнери та діти бути включені до однієї заяви та які саме документи підтверджують стосунки.

Наприклад, більшість європейських програм отримання права на проживання за інвестиції включають одностатевих чоловіків/дружин і партнерів до списку членів сім’ї, які мають право бути утриманцями в заяві інвестора. Однак у деяких регіонах особи ЛГБТК+ можуть не мати таких самих прав. Наприклад, Туреччина, Єгипет та деякі інші країни не визнають одностатеві пари в межах своїх програм громадянства за інвестиції.

Юридична рівність не завжди означає однаковий досвід у повсякденному житті. Країна може визнавати одностатеві шлюби та забороняти дискримінацію, тоді як ставлення у великих містах і в менших або більш консервативних громадах суттєво відрізнятиметься. Експатам слід дивитися далі за національне законодавство та вивчати ситуацію в конкретному місті чи регіоні, де вони планують жити.

Шлюбні та батьківські права можуть не визнаватися автоматично за кордоном. Одностатеві шлюби, цивільні партнерства, рішення про усиновлення та свідоцтва про народження, видані за кордоном, можуть сприйматися по-різному в країні призначення. Сім’ї, створені за допомогою допоміжних репродуктивних технологій або сурогатного материнства, можуть зіткнутися з додатковими ускладненнями, тому питання визнання батьківства слід перевірити до переїзду.

Міграційні правила можуть застосовувати до партнерів інші вимоги, ніж внутрішнє сімейне право. Країна може визнавати одностатеві шлюби, але при цьому встановлювати специфічні вимоги до документів для віз утриманців або возз’єднання сім’ї. Незареєстрованим партнерам і парам у цивільних союзах слід підтвердити, чи відповідають їхні стосунки вимогам, перш ніж обирати шлях отримання права на проживання.

Доступ до спеціалізованого медичного обслуговування LGBTQ+ суттєво відрізняється. Доступність медичного догляду з підтвердження гендеру, лікування безпліддя, профілактики ВІЛ і кваліфікованої медичної допомоги може відрізнятися навіть між країнами з високим рівнем захисту рівності. Час очікування, страхове покриття та доступ за межами великих міст варто перевірити заздалегідь.

Відкритість щодо власної ідентичності може відчуватися по-іншому після переїзду. Проведення прайд-заходів і видимі спільноти LGBTQ+ можуть свідчити про сприйняття, але вони не гарантують такого ж рівня комфорту на робочих місцях, у навчальних закладах, у житловій сфері чи публічних просторах. Спілкування з місцевими організаціями LGBTQ+ та спільнотами експатів може дати більш реалістичну картину, ніж розрахунок лише на правові рейтинги.

Immigrant Invest — це ліцензована консалтингова компанія, яка супроводжує клієнтів у межах програм отримання права на проживання для інвесторів у Португалії, на Мальті, в Греції та інших країнах. Для ЛГБТК+-клієнтів відповідність одностатевих пар вимогам програми оцінюється як стандартний крок — а не додаткове питання — на самому початку аналізу кожної програми.

Наша інтегрована модель обслуговування координує юридичний, податковий, банківський супровід і перевірку благонадійності (Due Diligence) в межах однієї команди. Це має вирішальне значення для заможних ЛГБТК±клієнтів, оскільки ризики, які завдають найбільшої шкоди — невключення партнера до заяви, непередбачені податкові наслідки чи запит щодо джерела походження коштів, який затримує процес, — зазвичай виникають через розрізнені консультації, коли імміграційна та податкова команди не комунікують вчасно.

Процес роботи Immigrant Invest охоплює спеціальну попередню перевірку благонадійності, яка проводиться до підписання будь-якого договору. Вона включає перевірку наявності судимостей, санкційних списків, баз даних Інтерполу та Європолу, статусу політично значущої особи (PEP) та історії відмов у видачі віз. Перевірка завершується до того, як клієнт здійснює фінансові зобов’язання, тобто заявники, які можуть зіткнутися з відмовою, виявляються й отримують консультацію ще до внесення будь-яких суттєвих витрат. 

Immigrant Invest — одна з небагатьох компаній, яка має власний відділ комплаєнсу зі штатом сертифікованих фахівців із протидії відмиванню коштів та юристів, замість передачі цієї функції стороннім організаціям. 

Ми працюємо суворо за державними ліцензіями в юрисдикціях, де вимагається ліцензування, і несемо безпосередню відповідальність відповідно до законодавчої бази Європейського Союзу з протидії відмиванню коштів. Ми є членом Ради з інвестиційної міграції (Investment Migration Council) — професійного об’єднання галузі, що зобов’язує своїх членів дотримуватися опублікованого кодексу етики та постійного професійного розвитку.

1. Португалія та Мальта є одними з найвигідніших варіантів для ЛГБТК+-експатів, які планують переїзд. Ці країни поєднують надійні правові системи з дружньою спільнотою, різноманітними імміграційними варіантами та простою інтеграцією. 
2. Іспанія, Мальта та Ісландія мають одні з найміцніших правових систем для захисту ЛГБТК+ у Європі. Іспанія посідає перше місце на «Веселковій карті» ILGA-Europe 2026 року, за нею йдуть Мальта та Ісландія. 
3. Греція поєднує тенденцію до розширення прав ЛГБТК+ із діючою «золотою візою». Інвестиції в нерухомість починаються від 250 000 € для об’єктів, що підлягають реконструкції чи реставрації, тоді як стандартні пороги становлять 400 000 € або 800 000 € залежно від розташування.
4. Найбільш дружні до ЛГБТ країни не завжди пропонують право на проживання за інвестиції. Данія, Норвегія, Швеція, Фінляндія, Ісландія, Нідерланди та Бельгія забезпечують високий рівень захисту та високе суспільне сприйняття, проте переїзд туди зазвичай залежить від працевлаштування, підприємництва або сімейних зв’язків, а не від інвестицій.
5. За межами Європи декілька країн поєднують права ЛГБТК+ із практичними шляхами отримання права на проживання. Канада та Нова Зеландія мають орієнтовані на інвесторів та бізнес варіанти, Тайвань пропонує Золоту карту працевлаштування (Employment Gold Card) та візу цифрового кочівника, тоді як Таїланд має довгострокові варіанти для віддалених працівників і тих, хто переїжджає заради зміни способу життя. Аргентина нещодавно запровадила програму громадянства за інвестиції. 
6. Юридичні права — це лише одна із складових вибору напрямку. ЛГБТК±експатам слід також порівнювати ставлення в суспільстві, визнання чоловіка/дружини та дітей, доступ до медичної допомоги, імміграційні правила, вартість життя та практичний досвід проживання за межами найбільших міжнародних міст країни.